2.1. Суб'єкти державного регулювання економіки.

Визначення суб'єктів державного регулювання економіки.

Суб'єктами державного регулювання економіки є носії, виразники та виконавці господарських інтересів, які в різній мірі задіяні в господарській діяльності, а також знаходяться в певній взаємодії між собою.

Носії господарських інтересів - це соціальні групи, що відрізняються один від одного за рядом ознак: майнові, за доходами, за видами діяльності при аналогічних доходах, за професіями, галузевими та регіональними інтересами. Це наймані робітники і господарі підприємств, фермери та землевласники, дрібні і великі підприємці, державні службовці і т.д. У кожної з цих груп є свої інтереси, зумовлені їх соціально - економічним становищем, а також приналежністю до того чи іншого регіону, виду діяльності.

Носії економічних інтересів об'єднані в розвинених країнах ринкового господарства в численні союзи, асоціації: це профспілки, союзи підприємців тощо Деякі з них налічують мільйони членів (профспілки, наприклад), інші, грають величезну роль в економіці країни через представлені ними капітали (союзи підприємців, банківських установ, торгово-промислові палати). Є і зовсім малозначні об'єднання, наприклад асоціація фізичних і юридичних осіб, зацікавлених в приватизації будь-якого земельної ділянки, що належить муніципалітету. Такі об'єднання є виразниками господарських інтересів.

Виконавцями господарських інтересів - суб'єктами державного регулювання економіки - є органи трьох гілок влади, побудовані за ієрархічним принципом, а також центральний національний банк. Вони і будуть проводити в життя програму державної економічної політики. У державах з федеративним устроєм (США, Канада, ФРН, Іспанія, Бразилія та ін.) Існують федеральні і місцеві парламенти і уряди, відповідно захищають загальнодержавні та місцеві економічні інтереси. Помітна тенденція посилення ролі центральних органів влади серед суб'єктів державного регулювання економіки, все більш незалежними у здійсненні державного регулювання від законодавчої влади стають виконавчі органи.

Цікавим з точки зору вивчення механізму державного регулювання економіки є злиття суб'єктів державної та приватної економічної політики і виникнення в результаті цього нових регулюючих органів, що не вписуються теоретично в класичну схему парламентської або президентської республіки. Наприклад, створюється орган з представників профспілок, спілок підприємців і виконавчої влади для регулювання тарифних угод між роботодавцями і працівниками. Основна частина таких органів формально здійснює консультативну діяльність, але в дійсності вирішальним чином впливає на державну економічну політику. До таких органів належать різні поради експертів при уряді, міністерствах фінансів і т.п.

Інша група державно-приватних органів господарського регулювання - це поради по сферам діяльності, наприклад, науково-технічний, з регіональної політики, з фахової освіти. На відміну від галузевих рад в них поряд з співробітниками урядових органів входять представники самих різних фондів, галузей, банків, різних організацій і громадських рухів.

Суб'єкти державного регулювання економіки, та зворотній зв'язок між ними.

Зворотній зв'язок державного регулювання економіки з носіями господарських інтересів досить жорстка.

По-перше, успіх регулювання проявляється в темпах зростання, поліпшення структури господарства, зростання зайнятості, здоровому платіжному балансі, зниження темпів інфляції, підвищення життєвого рівня.

По-друге, успіхи державного регулювання економіки відображаються в показниках, не завжди піддаються точному кількісному вимірюванню: в рівні соціальної напруженості (страйки, виступи профспілок і т.д.), оцінка діяльності держави засобами масової інформації, стан навколишнього середовища, якість життя в містах .

По-третє, носії господарських інтересів прямо або побічно через свої об'єднання підтримують або не підтримують уряд. Могутні об'єднання підприємців або профспілки можуть виступити з попередженням на адресу уряду в зв'язку з несумісністю державних заходів регулювання з їх інтересами. Нарешті, союзи - виразники господарських інтересів своїх членів, так само як і окремі особи, фінансують або відмовляють в засобах тієї чи іншої партії на виборах, виборці голосують за партію, а значить і за економічну частину програми цієї партії, чи ні.

Втрата довіри виборців і об'єднань господарських інтересів до правлячої партії або партіям - це головна лінія зворотного зв'язку між державною економічною політикою і носіями господарських інтересів.

Однією з форм зворотного зв'язку є анкетування. Органи державного регулювання економіки не можуть дозволити собі з'ясовувати реакцію носіїв державних інтересів на загальну спрямованість і конкретні заходи державної економічної політики під час виборів, чекати, коли невдоволення економічною ситуацією прийме крайні форми (страйки, втеча капіталу). Урядовим органам потрібна оперативна інформація, за змогою достовірний прогноз поведінки господарських суб'єктів в разі здійснення тієї чи іншої міри державного регулювання. Для цього існує відпрацьований механізм у вигляді анкетних опитувань, які проводяться спеціалізованими науково-дослідними центрами. Він відіграв значну роль в розробці арсеналу засобів державного регулювання економіки і державної економічної політики, завоював великий авторитет не тільки в наукових колах, а й у державному апараті, що займається господарськими питаннями.