1.1. Предмет та завдання вивчення навчальної дисципліни “Організація агробізнесу”.

Ринкові перетворення в економіці України потребують принципово нових підходів до розвитку підприємництва та агробізесу. Подальше реформування аграрного сектору має ґрунтуватися на глибокому аналізі та врахуванні всіх чинників, які можуть вплинути на ефективність підприємництва й агробізнесу. Особлива увага при цьому повинна приділятися формуванню структур малого та середнього бізнесу на селі, на основі приватної власності на землю та майно.

Успішний перехід до ринкових відносин, розвиток підприємництва та агробізнесу з виходом на світовий ринок передбачають високу ефективність виробництва, якість продукції, культуру обслуговування. Забезпечити ці параметри можна лише на основі глибоких знань законів і закономірностей ринкової економіки, їхніх особливостей в аграрній сфері.

В Україні сформована правова база для успішного розвитку підприємництва та агробізнесу, в основі якої лежить Господарський Кодекс України.

“Підприємництво та агробізнес” є однією з економічних дисциплін, яка має предмет свого вивчення і застосовує при цьому як загальні, так і спеціальні засоби пізнання. Людина живе і працює в суспільстві. Отже, виробництво має колективний, суспільний характер. Тому в процесі праці або впливу людей на предмети і сили природи вони вступають між собою у певні зв’язки й відносини з приводу кооперації, спеціалізації виробництва тощо.

Люди не лише виробляють продукти праці, а й обмінюють, розподіляють і споживають їх. Відносини між ними у процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ та послуг у політичній економії називають виробничими відносинами (або відносинами економічної власності).

Предметом дисципліни “Організація агробізнесу” (з погляду політичної економії) є:

виробничі відносини між різними суб’єктами такої діяльності (зайнятими у сферах виробничої, комерційної, банківської діяльності), з одного боку, та підприємцями і найманими працівниками, з іншого, в процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів і послуг;
закони, які управляють діями підприємців у процесі вибору відносно обмежених ресурсів для виробництва, обміну, розподілу та споживання, або закони, які управляють виробничими відносинами між різними суб’єктами підприємницької діяльності та найманими працівниками в процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів і послуг.

На цій підставі можна дати узагальнююче визначення основ підприємництва та агробізнесу як науки, а саме.

Основи підприємницької діяльності та організація агробізнесу – це наука про закони, що управляють, з одного боку, відносинами економічної власності між різними суб’єктами підприємницької діяльності та найманими працівниками, а з іншого, – діями підприємців у процесі вибору ресурсів для виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів і послуг.

Тобто предметом дисципліни “Організація агробізнесу” є система економічних відносин між сферами агробізнесу, починаючи від вирощування сільськогосподарської сировини і закінчуючи продажем виробленої з неї готової продукції.

Щоб повною мірою реалізувати функції підприємця, діяти свідомо і цілеспрямовано у процесі підприємницької діяльності, необхідно мати ґрунтовні знання з низки інших економічних дисциплін.

Крім економічної теорії (передусім політичної економії, яка є методологічною і теоретичною основою усіх економічних дисциплін), підприємець повинен досконало вивчити насамперед основи менеджменту та маркетингу, бездоганно знати правові закони, які регулюють підприємницьку діяльність (передусім податкове законодавство), мати необхідний мінімум знань з теорії та практики кредитних відносин, обліку та аудиту, фінансів, етики, культури, психології тощо.

Важливу роль сучасна теорія підприємництва відводить раціональній інвестиційній діяльності, інноваційному підприємництву, науково обґрунтованому підприємницькому управлінню, шляхам та засобам підвищення ефективності функціонування підприємств, передбаченню можливих ризиків у підприємницькій діяльності тощо.

Методична база основ підприємництва та агробізнесу – діалектичний метод дослідження, найважливішими елементами якого є системно-структурний аналіз, єдність історичного і логічного, принцип суперечності, аналіз і синтез, метод абстракції та ін.

Системний підхід передбачає комплексну характеристику основних ланок підприємницької діяльності (виробничої, цінової, товарної, збутової та ін.) в їх єдності та взаємообумовленості, внутрішній суперечності. Системоутворюючим чинником є основна мета підприємницької діяльності.

Логічний підхід передбачає, зокрема, з’ясування чіткої послідовності основних заходів у діяльності підприємця – від зародження підприємницької ідеї до привласнення підприємницького доходу, найважливіших закономірностей цього процесу.

Принцип суперечності означає, що будь-яка дія підприємця пов’язана з необхідністю вирішувати суперечливі проблеми. Наприклад, привласнення максимального прибутку вступає в суперечність з потребою спрямувати значні кошти на збереження довкілля, виплату заробітної плати найманим працівникам відповідно до вартості робочої сили та кількості й якості праці. Встановлені підприємством завищені ціни на виготовлені ним товари та надані послуги вступають у суперечність із його торговою і збутовою політикою.

Метод аналізу передбачає розподіл цілого на окремі складові частини, елементи й відокремлений аналіз кожної з них, після чого настає етап синтезу, тобто комплексної характеристики цілого на основі знань, набутих на попередньому етапі.

Метод абстракції означає відмову від поверхневих, несуттєвих сторін явища з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих, сталих зв’язків.

Завдання курсу “Організації агробізнесу” – засвоєння наукових основ і практичних проблем підприємництва в різних сферах господарювання, а також вивчення особливостей підприємницької діяльності, шляхів її вдосконалення, оволодіння практичними знаннями для створення власного бізнесу.

Майбутньому спеціалістові необхідне знати:

економічну сутність та організаційно-правові форми підприємництва;
порядок державної реєстрації та ліцензування підприємництва;
особливості здійснення підприємницької діяльності у різних галузях економіки;
порядок укладання господарських договорів і шляхів забезпечення їх виконання;
способи досягнення безпеки підприємництва;
етику та культуру бізнесу.

Серед необхідних практичних навичок майбутнього фахівця:

розробка і обґрунтування бізнес-планів;
вміння знаходити кошти для ведення підприємницької діяльності;
здійснення маркетингового пошуку;
рекламування своєї діяльності тощо.