7.1. Транспортна система. Структура, стан і особливості розвитку.

Транспорт – одна з найважливіших інфраструктурних галузей матеріального виробництва, яка забезпечує виробничі й невиробничі потреби народного господарства і населення в усіх видах перевезень.

Велике значення має транспорт для зв’язку між галузями народного господарства, між містом і селом, між окремими районами країни. Транспорт сприяє суспільному територіальному поділу праці, є активним фактором формування економічної спеціалізації господарства окремих районів, неможливої без обміну продукцією.

Транспортна система належить до інфраструктурних галузей.

Транспортна інфраструктура – мережа транспортних шляхів, видів транспорту, засобів перевезення вантажів і пасажирів, сервісного обслуговування транспортних перевезень.

Головними показниками роботи транспорту є:

обсяг перевезень вантажів (тонн);
обсяг перевезень пасажирів (осіб);
вантажообіг (тонно-кілометрів);
пасажирообіг (пасажиро-кілометрів).

За функціональними особливостями транспорт поділяють на вантажний і пасажирський. Вантажний забезпечує обслуговування матеріального виробництва, пасажирський – потреби перевезень населення. Не виробляючи безпосередньо матеріальної продукції, вантажний транспорт є четвертою галуззю матеріального виробництва після видобувної, переробної промисловості та сільського господарства.

Жодна з трьох основних галузей матеріального виробництва не здатна функціонувати без транспортного забезпечення. Продукт тільки тоді доступний для споживання, коли його доставлено до споживача. Пасажирський транспорт є галуззю сфери послуг і належить доінфраструктурних галузей. Вантажний транспорт – галузь виробничої інфраструктури.

Вантажний і пасажирський транспорт безпосередньо впливають на ефективність національної економіки, оскільки доставляють:

сировину, паливно-енергетичні ресурси, комплектуючі, устаткування до вироб-ничих підприємств;
готову продукцію до споживача;
працівників з дому до робочих місць і від робочих місць додому.

У процесі виробництва готової продукції транспорт істотно впливає на її собівартість, а відповідно – на ефективність і ціну. Зменшення вартості транспортної складової у собівартості продукції сприяє підвищенню ефективності виробництва. Знизити транспортні затрати можна за рахунок поліпшення функціонування транспорту, заміни одного виду іншим, ефективнішим для перевезення певної продукції; удосконалення територіальної організації виробництва, внаслідок чого оптимізуються транспортні витрати для доставки сировини, паливно-енергетичних ресурсів, устаткування, готової продукції.

Транспорт є необхідною умовою спеціалізації та комплексного розвитку національно-господарських комплексів регіонів, формування територіально-виробничого комплексу (ТВК) локального і районоутворюючого значення. Він сприяє суспільному територіальному поділу праці, формуванню зв’язків між населеними пунктами та всередині них, є важливим чинником інтеграції України у загальносвітову економічну систему. Це потребує модернізації існуючих і будівництва нових транспортних магістралей міждержавного значення.

За призначенням виокремлюють транспорт загального користування (для перевезення готової продукції, сировини та напівфабрикатів з місць виробництва до пунктів споживання або подальшої переробки, задоволення потреб населення у просторовому переміщенні з виробничими або приватними цілями), відомчий(внутрішньовиробничий, внутрішньобудівельний, внутрішньогосподарський, внутрішньозаводський і внутрішньопортовий) та особистого призначення. Виконуючи спільнуфункцію, різні види транспорту тісно взаємопов’язані. Внаслідок цього утворюється транспортна система, яка взаємодіє з усім національно-господарським комплексом країни.

Транспортна система – територіальне об’єднання шляхів сполучення, технічних засобів транспорту і служби перевезень, які об’єднують усі види транспорту і ланки транспортного процесу у взаємодії та забезпечують успішне функціонування національно-господарського комплексу країни загалом.

Транспортну систему України утворюють усі види транспорту:

залізничний,
морський,
річковий,
автомобільний,
повітряний,
трубопровідний,
нафтопровідний,
газопровідний,
міський пасажирський.

Останнім часом йдеться про існування електронного транспорту.

Роботу транспортної системи забезпечує транспортна інфраструктура, яку утворюють шляхи сполучення, рухомий склад, вантажно-розвантажувальне господарство транспортних та інших підприємств і організацій, що здійснюють навантаження, розванта¬ження і перевалку вантажів, а також засоби управління і зв’язку, різноманітне технічне обладнання. Ефективність функціонування цієї інфраструктури визначають за рівнем економічного збалансування всіх її складових частин, якого можна досягти лише при раціональному розподілі загального обсягу перевезень між окремими видами транспорту залежно від сфери найвигіднішого використання кожного з них. Просторова залежність транспортних мереж від розміщення продуктивних сил впливає на територіальну організацію транспорту в цілому і, зокрема, його складових частин. Це яскраво виявляється в існуванні первинних форм просторового зосередження транспорту – транспортних вузлів, пунктів.

Транспортний вузол – комплекс транспортних споруд у пункті, де сходяться, перетинаються або розгалужуються не менш як три лінії одного або двох видів магістрального транспорту, які у взаємодії обслуговують транзитні та місцеві перевезення вантажів і пасажирів. Залежно від видів транспорту, що стикуються, вузли поділяють на залізнично-автодорожні (Львів, Харків), залізнично-водно-автодорожні (Одеса, Київ, Миколаїв, Херсон) і водно-автодорожні (Ялта, Алушта, Канів). У кожному з цих вузлів може бути ще й повітряний та трубопровідний транспорт.

Формами територіальної організації транспорту є залізничні станції, вузли, автостанції, морські та річкові порти, пристані, аеропорти. Взаємодія різних видів транспорту здійснюється в транспортних вузлах змішаного типу.

Найхарактернішими є змішані перевезення вантажів залізничним і автомобільним транспортом. Перевезення вантажів починається одним видом транспорту, а продовжується в пункті перевантаження іншими. Автомобільний транспорт забезпечує функціонування виробництва в тих регіонах, де відсутні залізниці. Він перевозить вантажі із залізничних станцій або ж, навпаки, починає перевезення і доставку вантажів у пункти перевантаження на залізничний транспорт. Автомобільним транспортом доставляють вантажі зі складів відправників на залізничні станції та зі станцій на склади отримувача.

Для територіальної організації транспортної системи характерним є поєднання лінійних і пунктових елементів. До лінійних елементів належить мережа шляхів сполучення. Її густота, конфігурація, пропускна і провізна спроможність значною мірою визначають обсяг транспортної роботи. Формування транспортної мережі, видова структура, густота (щільність) шляхів сполучення загалом та окремих видів транспорту, проходження основних магістралей визначаються галузевою структурою господарства, його виробничою спеціалізацією, територіальною організацією, густотою населених пунктів, особливостями історичного розвитку, природними умовами, а також економіко-географічним розташуванням території країни або її регіонів.

Україна має надзвичайно сприятливі передумови для формування і розміщення транспортної мережі. Зокрема, це – галузева структура і територіальна організація національної економіки, вигідне економіко-географічне положення, які визначили розвиток і розміщення залізничного, автомобільного, річкового, морського, трубопровідного транспорту.

Економіко-географічне положення істотно вплинуло на прокладання транзитних магістралей, трубопроводів, формування транспорт-них вузлів змішаного типу. Рівнинний рельєф сприяє повсюдному розміщенню шляхів сполучення. Вихід до узбережжя Чорного і Азовського морів, де є багато зручних бухт, став передумовою будівництва морських портів і розвитку морського транспорту. Наявність судноплавних річок (Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг та ін.) сприяла розвитку річкового транспорту.

Обсяги перевезення вантажів окремими видами транспорту загального користування останніми роками різко зменшилися, на що вплинули такі основні причини:

загальна криза економіки України;
зменшення обсягів виробництва основних вантажотвірних галузей;
скорочення експортно-імпортних перевезень;
нестача, фізичний знос і незадовільний стан транспортних засобів;
обмеження поставок нової техніки;
неповне забезпечення транспорту паливом і запчастинами та ін.

Одне з найпомітніших місць у транспортній системі України посідає автомобільний транспорт. Незважаючи на те, що обсяги перевезення ним вантажів зменшились приблизно у 3,9 раза, його частка залишається досить великою і становить 70% від загального обсягу перевезених вантажів транспортною системою України. Стабільними залишаються обсяги трубопровідного транспорту, а перевезення всіма іншими видами транспорту постійно скорочуються. Внаслідок цього частка трубопровідного транспорту значно зросла і досягла 13%, що наближається до питомої ваги залізничного транспорту (16%).

Кожен вид транспорту виконує перевезення, які неможливо або недоцільно здійснювати іншим. Інколи перевезення вантажів і паса-жирів мають етапний, або комплексний характер, тобто здійснюються за допомогою двох і більше видів транспорту.

Останнім часом перед транспортною системою України постала необхідність створення власної виробничо-ремонтної бази, що зумовлено, передусім, порушенням господарських зв’язків України з країнами СНД, необхідністю оптимізації структури національного господарського комплексу.