2.4. Суспільне виробництво.


Суспільне виробництво

– це сукупна організована діяльність людей із перетворювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних і не матеріальних благ, необхідних для існування та розвитку. Іншими словами суспільне виробництво - це сукупність індивідуальних виробництв (підприємств, фірм) в їхньому взаємозв'язку, взаємодії, взаємозумовленості та взаємозалежності. Суспільним виробництвом будуються макроекономічні показники держави.

Суспільне виробництво структурно неоднорідне. Воно включає в себе два види (сфери) виробництв: матеріальне та нематеріальне виробництво

Види суспільного виробництва:



1. Матеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, які виробляють матеріально-речові блага й надають матеріальні послуги.
  • Промисловість, сільське та лісове господарство, будівництво, особисте, ремісниче виробництво.
  • Комунальне господарство і побутове обслуговування, які надають матеріальні послуги.
  • Транспорт, зв'язок, торгівля(в частині обслуговування процесу виробництва).

2. Нематеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, що виробляють нематеріальні блага і послуги, які задовольняють духовні й соціальні потреби людей.
  • Охорона здоров'я.
  • Освіта, інформатика.
  • Культура, мистецтво.
  • Спорт, туризм Духовне виробництво

Фази суспільного виробництва


  1. Виробництво
    • предметів споживання;
    • засобів виробництва;
  2. Розподіл (встановлює пропорцію кожного члена суспільства у виробленому продукті)
    • робочої сили засобів виробництва;
    • продукту;
  3. Обмін (доставляє вироблені продукти до споживача згідно з його часткою, отриманою при розподілі)
    • діяльністю;
    • продуктами;
  4. Споживання (забезпечує перетворення продукту в об'єкт привласнення і споживання)
    • особисте;
    • виробниче.

Фактори суспільного виробництва:



Факторами виробництва називають всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духовних благ
  • Земля. Земля значною мірою визначає темпи зростання і рівень ефективності суспільного виробництва. Без її раціонального виробництва неможливе вирішення складних завдань по забезпеченню населенню продуктами харчування, а промисловості – сировиною. В інших галузях народного господарства вона має різне призначення і відіграє неоднакову роль.
  • Праця. Трудові ресурси країни включають усіх працездатних людей, які беруть безпосередню участь у суспільному виробництві, а також тих, хто в даний час не працює, але потенційно здатен до праці.
  • Підприємницькі здібності. Обовязковою умовою успішної та ефективної господарської діяльності є особисті здібності та професійні навички підприємців.
  • Капітал (основні засоби виробництва, грошові кошти, статутний та резенвний фонди, та ін.)
  • Наука. В нашому випадку річ іде про научні прориви, такі як розробка та використання сучасного обладнання на виробництві, або застосування іноваційних конкурентноздібних технологій.
  • Інформація. Здавалоь би що таке інформація, її не можливо торкнутися, але уявіть собі, що без, наприклад, маркетингових досліджень (інформації про потреби людей) неможливо виробити товар, що користується попитом.

Форми суспільного виробництва.


Натуральне виробництво - це така форма економічної діяльності, за якої продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробника, для споживання всередині господарства, що їх виробило.

Основні риси натурального виробництва - замкненість, універсалізація праці, прямі економічні зв’язки між виробництвом, прямі економічні зв’язки між виробництвом та споживачем.

Сучасна економіка в окремі періоди може стикатися з проблемою натуралізації господарської діяльності, що проявляється у розширенні самозабезпеченості та асортименту вироблюваної продукції, що зв'язане з нестійкістю господарських зв'язків, високим рівнем інфляції та скороченням обсягів національного виробництва.

Основним законом функціонування натурального господарства є повторення процесу виробництва в старих межах, на незмінних основах.

Товарне виробництво — тип господарювання, при якому продукти праці виробляються відокремленими господарюючими суб'єктами не для власних, а для суспільних потреб, які визначаються ринком. Такій системі властиві ознаки, які визначають: що створювати, як використовувати для цього чинники виробництва і для кого призначаються продукти.

Основні риси товарного виробництва - суспільний поділ праці, приватна власність на засоби виробництва, економічні зв'язки між відокремленими товаровиробниками здійснюються шляхом обміну.

Умовою, необхідною для виникнення товарного виробництва, є суспільний поділ праці, який досяг певного рівня свого розвитку і проявляється у спеціалізації виробників на виготовленні конкретної продукції.