21.1. Сутність і форми міжнародних економічних відносин.

Міжнародні економічні відносини являють собою систему господарських відносин між різними країнами світу.

Вони є похідними від національних, економічних відносин, залежать від них, зумовлюються особливостями національної економіки та перебувають під значним впливом зовнішньої економічної політики держави. Так, зміни курсу національної валюти впливають на конкурентоспроможність товарів на ринку іншої країни, ліберальне податкове законодавство забезпечує приплив капіталів у країну, яка його впроваджує; зміни митних тарифів породжують зміни в потоках експорту та імпорту товарів.

Найважливішими формами міжнародних економічних відносин є міжнародне виробниче і науково-технічне співробітництво, вивіз капіталу, світова торгівля та передача технологій, міграція робочої сили, міжнародні валютні відносини.

Основними формами міжнародного виробничого співробітництва є міжнародна спеціалізація та міжнародна кооперація.

Міжнародна спеціалізація виробництва — це така її форма, за допомогою якої відбуваються концентрація певного виробництва в окремих країнах і регулярне забезпечення його світового ринку.

Залежно від рівня розвитку міжнародного поділу праці виділяють такі форми міжнародної спеціалізації виробництва; предметну (на випуску цілком закінченої і готової до споживання продукції); подетальну (на виробництві частин, вузлів, деталей продукції); технологічну (спеціалізація на окремих технологічних процесах - складанні, фарбуванні, зварюванні, штампуванні тощо).

Функціонування і розвиток міжнародної спеціалізації виробництва створює, формує умови для міжнародного кооперування.

Міжнародна кооперація — це процес формування стійких виробничих зв'язків між підприємствами різних країн, внаслідок чого здійснюється спільна діяльність щодо створення елементів готової продукції. Здійснення міжнародної кооперації передбачає попереднє узгодження сторонами у договірному порядку умов спільної діяльності; розподіл між партнерами завдань у межах погодженої програми; координацію господарської діяльності підприємств-партнерів; тривалість, стабільність і регулярність відносин.

Серед значної кількості форм міжнародного науково-технічного співробітництва до основних належать так і:

укладання та реалізація контрактних угод щодо проведення науково-дослідних робіт;
спільне проведення на основі прямих зв'язків коопераційних науково-дослідних робіт з подальшим спільним володінням патентом і правом надання ліцензій;
здійснення міжнародних науково-технічних програм за участю багатьох країн та фірм з розробки важливих спеціальних проблем (щодо телекомунікаційної технології, біотехнології або комплексних програм з сучасних інформаційних технологій). Два останні види складають основу процесу науково-технічної інтеграції.

Вивіз капіталу, що здійснюється з метою систематичного привласнення доходу в країні, куди він вивозиться, або з метою отримання інших економічних та політичних переваг. За відміну від міжнародної торгівлі, яка забезпечує отримання доходу у сфері обміну, вивіз капіталу орієнтований на його використання у сфері виробництва і отримання в цій країні відповідного доходу.

Вивіз, або міграція капіталу за межі національної економіки вигідна тоді, коли є можливість отримати в інших країнах більший прибуток, ніж у власній.

Існує декілька причин вивозу капіталу:

його відносний надлишок у країнах-експортерах;
неможливість вигідного застосування капіталу в межах власної національної економіки;
зростання попиту на вільний капітал з боку країн, що не мають в достатній кількості власних джерел його нагромадження;
можливість одержання за допомогою вивезеного капіталу додаткових прибутків за рахунок дешевої сировини, робочої сили, використання готової інфраструктури, проникнення на нові ринки збуту.

Однією з найдавніших форм міжнародних економічних відносин є міжнародна торгівля. Вона являє собою обмін товарами та послугами між двома партнерами, в ролі яких можуть виступати держави, їх фірми або окремі підприємці різних країн.

По-перше, участь у цій системі добровільна: жодна з країн примусово не приєднується до неї.
По-друге, країни, які належать до ГАТТ/СОТ, взаємодіють одна з одною на засадах режиму найбільшого сприяння у взаємній торгівлі.
По-третє, зменшення кількості торговельних бар'єрів між країнами-членами ГАТТ/СОТ досягається у процесі переговорів.
По-четверте, дотримання правил "справедливої торгівлі", дія яких проявляється в тому, що країнам-членам ГАТТ/COT не дозволяється збільшувати тарифи після того, як вони погодилися на їх зниження під час переговорів.

Складовою частиною міжнародних економічних відносин є міграція робочої сили. Вона являє собою процес стихійного або організованого переміщення робочої сили в межах міжнародного ринку праці.

Міграція робочої сили, коли населення переміщується між окремими регіонами в межах своєї країни, складає внутрішню міграцію. Зовнішню міграцію утворює переїзд робочої сили з однієї країни в іншу на тривалий строк, як правило, не менше року.

Зовнішня міграція має дві сторони:

еміграцію, тобто переміщення частини працездатного населення з країни перебування в іншу для довгочасного постійного проживання;
імміграцію, тобто приїзд робочої сили у певну країну з-за кордону. В сучасних умовах у цей процес втягнута абсолютна більшість населення країн світу.