5.2. Методологія розробки цільових комплексних програм.

Практично у всіх країнах з ринковою економікою здійснюються цільові програми. Суб'єктами економічного програмування є державні установи, відповідальні за складання програм, їх здійснення та контроль над ними. Програми розробляються спеціальним державним органом або міністерствами економіки і фінансів. Міністерство фінансів також розробляє план фінансування програми. До розробки програм також широко залучаються представники центрального банку, союзи підприємців, торгово-промислові палати, профспілки. Програма і фінансовий план щорічно затверджуються парламентом. Державне економічне програмування є досить ефективним при рішення ряду господарських задач. В умовах ринкової економіки програмування може бути тільки індикативним, тобто носити цільовий рекомендаційно-стимулюючий характер, проте воно є ефективним засобом рішення господарських задач різного рівня. Як правило, програми забезпечують соціально-економічний розвиток у бажаному напрямку. Програмування дозволяє використовувати всі засоби ДРЕ і уникнути суперечливості і неузгодженості регулюючих заходів окремих державних органів. Державне фінансове стимулювання, замовлення і закупівлі в рамках економічних програм роблять помітний і нерівномірний вплив на конкурентоспроможність окремих підприємств, положення галузей, регіонів, соціальних груп і викликають опір тих, чиї інтереси були порушені. Тому на державні органи, надається усілякий вплив, що відбиває суперечливі інтереси окремих груп.

Відповідно до світової практики програмування в Україні пропонується наступна послідовність розробки державних програм:

1. Аналіз стану економіки і прогноз очікуваного виконання державної програми та бюджету за попередній період.
2. Моделювання макроекономічних пропорцій, попередній розрахунок майбутніх параметрів ВВП і державного бюджету на наступний період.
3. Визначення обсягів майбутніх державних закупівель товарів і послуг.
4. Підготовка проектів держзамовлень і виробничих контрактів з державними та приватними підприємствами.
5. Розробка проектів програм розвитку галузей і регіонів, пов'язаних з можливостями підприємств.
6. Розробка проекту Державної програми економічного і соціального розвитку на наступний рік на основі взаємоузгодження з параметрами галузевих і регіональних програм.
7. Розрахунок проектних показників ВВП і державного бюджету.
8. Внесення програми і бюджету на розгляд та затвердження відповідного органу державної влади.