19.2. Основні функції сучасної держави.

Становлення і зміцнення держави завжди супроводжувалися розвитком численних її економічних функцій. У сучасних країнах світу функції держави як інструмента реалізації класових економічних інтересів обмежуються, дедалі більше поступаючись загальноекономічним і загальносоціальним функціям.

Основні економічні функції сучасної держави.

В процесі державного регулювання економіки виокремлюють три глобальні (основні) функції держави:

1. підвищення ефективності економіки,
2. гарантування соціальної справедливості,
3. забезпечення стабільності.

Ці функції можна назвати ще функціями вищого порядку.

Для реалізації першої функції — забезпечення ефективності — держава повинна, використовуючи різні економічні та адміністративні (правові) інструменти, створити такий економічний фон, який би забезпечував ефективне функціонування виробництва. При цьому велике значення має антимонопольна діяльність держави, гарантування максимально справедливих умов дії ринкового механізму, активізація конкуренції та ін.

Щодо характеристики двох інших глобальних функцій, слід відзначити, що ринок «сліпий» (нейтральний) до проблем забезпечення соціально-економічної справедливості і стабільності як безпосередньо у сфері економіки, так і в суспільстві в цілому.

Ринкова економіка не забезпечує повної зайнятості населення, тому регулювання ринку праці, матеріальне забезпечення безробітних — теж функція держави в ринковій економіці. Вона має піклуватися і про зайнятих, гарантувати їм мінімальний рівень споживання через законодавче регулювання рівня мінімальної зарплати.

Різноманітність завдань, що постають перед державою в ринковій (а особливо в змішаній) економіці, можна виразити за допомогою виконуваних нею економічних функцій, які є похідними від згаданих функцій вищого порядку. В літературі існує безліч підходів до їх класифікації та диференціації. Серед похідних (функцій другого порядку), які на себе бере держава, відзначимо такі:

• забезпечення правової основи і соціального клімату, що сприяє ефективному функціонуванню економіки;
• компенсація негативних сторін ринку;
• проведення фіскальної політики — вилучення частки доходів господарюючих суб’єктів з метою формування держбюджету;
• забезпечення розвитку фундаментальних досліджень, особ-ливо тих, які потребують значних коштів, довгих термінів окупності і великого ризику. Це відноситься і до нових галузей з невизначеними перспективами. Держава бере на себе і розв’язання регіональних та екологічних проблем.

Функції держави що поділяються за територіальними ознаками.

1. Внутрішні функції держави (регулюють економічну діяльність всередині держави):
• визначення головних цілей і пріоритетів макроекономічного розвитку виходячи із стану економіки і перспектив її розвитку;
• розробка і впровадження правових норм функціонування ринкової економіки;
• здійснення цілеспрямованого впливу на економічну діяльність господарюючих суб’єктів через фінансові важелі;
• контроль за дотриманням антимонопольного законодавства для захисту і стимулювання конкуренції;
• соціальний захист громадян;
• фінансування суспільних потреб.
2. Зовнішні функції держави (регулюють зовнішньоекономічну діяльність держави):
• регулювання міжнародних зв’язків і відносин;
• регулювання експорту-імпорту товарів, послуг, інвестиції;
• валютно фінансове регулювання (валютні інтервенції та обмеження)
• обороноздатнічть країни.
• митне регулювання (акцизи, пошліни) та ін.;

Серед форм державних функцій важливо виділити:

• фінансове регулювання (через систему податків з фірм і населення і державні фінанси);
• грошово-кредитне регулювання (через регулювання грошової маси і ставки процента);
• цінове регулювання (корекція рівня цін товарного ринку);
• структурне регулювання (через зміну структури економіки і, відповідно, структури попиту і пропозиції на ринку);
• соціальне регулювання(соціальний захист населення через державний перерозподіл доходів).

Функції сучасної української держави в національноій економіці здійснюється через різні форми економічної політики.

Економічна політика - сукупність певних методів і форм державного регулювання економіки для досягнення наперед визначених цілей. Економічна політика - цілеспрямована система заходів держави у сферах національного виробництва, розподілу обміну і споживання благ. Вона покликана відображати інтереси всього народу, усіх його соціальних груп і спрямована на зміцнення національної економіки. Держава може обрати різні форми і методи впливу на економіку, тому економічна політика держави має різні напрями і пріоритети. Виділяють фіскальну, монетарну, структурну, соціальну і зовнішньоекономічну політику.

Цілі економічної політики в Україні спрямовані на зміну економічної системи - перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки. У зв’язку з цим економіка України є перехідною, що й визначає специфіку економічної політики, яка спрямована на:

• стабілізацію економіки і подолання економічного спаду, інтенсифікацію виробництва і підвищення його ефективності;
• подолання інфляції і зміцнення національної грошової одиниці;
• структурну перебудову економіки на ринкових принципах;
• формування ринкових економічних відносин, роздержавлення і приватизацію власності;
• створення ринкового економічного середовища і системи ринків (ринку праці, капіталів і цінних паперів, зміцнення і розширення товарного ринку);
• створення ринкової інфраструктури (відповідних кредитно-банківської системи, системи бірж, приватної торгівлі тощо);
• формування ринкової податкової системи і бездефіцитного державного бюджету;
• виховання ринкової психології населення;
• формування системи соціального захисту;
• подолання наслідків екстенсивного економічного розвитку і формування системи екологічної безпеки тощо.

Таким чином, будь-яка розумна економічна політика зобов’язана грунтуватися на чіткому визначенні оптимальних пріоритетів в постановці цілей і оцінці наслідків їх реалізації. А це немислимо без перевірки відповідності обраних цільових пріоритетів положеннями економічної теорії.