Меркантилізм.

Якщо ви шукаєте відповідь на запитання "Що таке меркантилізм?", то саме на цій сторінці будуть поетапно розглянуті економічні теорії меркантелізму, а також основні економісти цього руху.

Меркантилізм - це економічна політика європейських держав у XV – XVIII ст.

Меркантилізм як економічна політика – особливий тип діяльності держави, який сприяє первісному нагромадженню капіталу.

Етапи розвитку:

Ранній меркантилізм (монетарна система) – заохочення ввозу в державу дорогоцінних металів шляхом:

заборони іноземним купцям вивозу золота та срібла у вигляді виручки;
впровадження покарань за вивіз дорогоцінних металів.

Пізній меркантилізм (мануфактурна система) – заохочення ввозу грошей в країну шляхом:

розвитку виробництва експортних товарів;
досягнення переваги експорту над імпортом.

Меркантилізм як теорія націлений на вивчення економічних закономірностей, що діють у сфері обігу.

Економічна теорія меркантилізму.

Подальшу роботу пропоную побудувати у форматі вчений меркантеліст - опис його робіт (напрями економічних досліджень). Для цього спочатку надамо визначення "Хто такі меркантелісти?". Меркантелісти це економічні діячі, філософи, вчені, предметом дослідження яких були процеси первісного нагромадження капіталу, закономірності зростання багатства у сфері обігу.

Ранній меркантилізм (теорія грошового балансу). Згідно з цією теорією гроші вважаються основним багатством. Необхідно більше заохочувати надходження грошей з-за кордону і менше їх витрачати.

Вільям Стаффорд (1554 – 1612). Основний твір – “Критичний переказ деяких скарг наших співвітчизників” (1581).

Аналізує зовнішню торгівлю Англії і приходить до висновку, що іноземні купці вивозять за свої товари одержане англійське золото та срібло внаслідок:

більш високої купівельної спроможності англійської монети в інших країнах;
зростання споживання предметів розкоші, за які англійці розплачуються більшою кількістю грошей, що покидають країну;
вивозу сировини, яка в переробленому вигляді ввозиться до Англії і реалізується за вищою ціною.

Пропонує ряд заходів, що сприятимуть зростанню маси грошей в країні:

утримання від купівлі іноземних товарів;
сприяння зростанню грошових скарбів Англії;
боротьба з пошкодженням монет.

“Все, що придбане у нас іноземцями, йде від нас назавжди. Всупереч цьому, все, що ми придбали одне у одного, залишається вдома. Звідси випливає необхідність державної опіки над вітчизняною торгівлею”.
Держава повинна діяти не забороною, а митом і податками, опікувати експортні галузі.

Гаспар Скаруффі (1519 – 1584). Основний твір – “Роздуми про монету і справжню пропорційність між золотом і сріблом” (1582).

Запропонував встановити єдину загальноєвропейську грошову одиницю, визнати золото та срібло валютними металами, прирівняти одну вагову частину золота до 12 вагових частин срібла. Щоб налагодити грошовий обіг у міжнародному масштабі, необхідно скликати загальноєвропейську конференцію під керівництвом папи або імператора для вирішення цих проблем.
Рекомендував ліквідувати національні бар‘єри, які обмежують обіг грошей, а золото і срібло рахувати звичайними товарами.

Бернардо Даванзатті (1529 – 1606). Флорентійський банкір. Основний твір – “Читання про монету” (1582).

Розглядає проблеми грошового обігу і приходить до висновку про необхідність:

Запровадження безмитного карбування монет і обігу зливків золота та срібла.
Дотримання умови наявності в обігу достатньої кількості грошей.
Ведення боротьби з фальшивомонетниками.
“Будь-яке багатство являє собою дещо, що може бути обернене в гроші”.

Пізній меркантилізм (теорія торгового балансу). Згідно з цією теорією джерелом багатства нації є розвиток зовнішньої торгівлі і дотримання активного торгового балансу.

Томас Мен (1571 - 1641). Англійський купець, один із директорів Ост-Індської торгової компанії. Основний твір – “Багатство Англії у зовнішній торгівлі, або Баланс нашої зовнішньої торгівлі як регулятор нашого багатства” (1624).

Розглядаючи потоки товарів у зовнішній торгівлі, автор приходить до висновку, що остання може служити джерелом багатства лише за умови, коли грошова виручка від проданих товарів буде переважати суму грошей, витрачену на придбання товарів з-за кордону. Для виконання даної умови держава повинна:

Прагнути до виготовлення якомога більшої маси власних товарів.
Знижувати вартість транспортування експортних товарів.
Здійснювати ряд заходів для підтримки ремісництва.
Встановлювати мито на імпорт і забезпечувати безмитний експорт.
Заборонити колоніям торгівлю з іншими країнами, крім метрополій.
Враховувати попит сусідніх держав.
Не боятися вивозити гроші: “Зростання ввозу товарів за допомогою готівкових грошей врешті-решт після вивозу товарів знову за кордон перетворюється у ввіз набагато більшої кількості грошей, ніж та, що була у свій час вивезена”.

Т. Мен спростував вигідність дотримання грошового балансу. Він довів, що зменшення кількості грошей в країні може бути досягнуте не забороною їхнього вивезення, а активною зовнішньою торгівлею.

Основним джерелом національного багатства економіст вважав прибуток з капіталів, що функціонують у зовнішній торгівлі. Як збільшити цей прибуток? Він пропонує зосереджуватись на:

посередницькій торгівлі;
розвитку експортної промисловості, що працює на вітчизняній або дешевій імпортній сировині;
обмеженні заробітної плати найманих робітників;
зниженні життєвого рівня народу в цілому.

Щодо останніх пунктів Т. Мен писав: ” Як достаток та могутність роблять народ лінивим і непередбачливим, так незгоди і злидні роблять його розумним і працелюбним “.

Антоніо Серра. Основний твір – “Короткий трактат про причини, які можуть привести до достатку золота та срібла в країнах, що не мають родовищ, стосовно Неаполітанського королівства” (1613).

Зосереджує увагу на вивченні причин недостатньої кількості грошей у Неаполі і з’ясовує, що в зовнішній торгівлі країни переважає імпорт.

Для виправлення ситуації рекомендує:

Більш активно розробляти золоті та срібні родовища.
Вивозити надлишки товарів і прагнути переваги експорту над імпортом.
Розвивати ремісництво та винахідливість населення.

Антоніо Дженовезі (1712 – 1769). Завідувач кафедрою у Неаполі-танському університеті. Основний твір – “Лекції про комерцію та цивільну економіку”.

1. Не можливо допускати такого вивезення товарів, котрий послабив би вітчизняну промисловість і такого ввезення, котре завдало б шкоди вітчизняним ремеслам.
2. Основою торгової політики є зовнішньоторговельні заходи, що мали місце в Англії.

Антуан де Монкретьєн (1576 - 1621). Французький дворянин. Основний твір – “Трактат політичної економії”(1615)

Робота А. де Монкретьєна дала нову назву економічній науці – політична економія. За Монкретьєном, це – вчення про державне господарство і державну політику, яку повинна проводити влада в цілях зростання багатства країни. Основними ідеями цього твору є:

Розширення зовнішньої торгівлі і особливо вивозу промислових виробів.
Встановлення високих митних ставок на імпорт. У торгівлі, на думку автора, виграш одного учасника є втратою для іншого. Але в процесі внутрішньої торгівлі виграють і програють окремі торговці, країна в цілому нічого не втрачає. У зовнішній торгівлі іноземні купці викачують багатство країни.
Державна підтримка розвитку мануфактурного виробництва.
Встановлення монопольного становища французьких купців на внутрішньому ринку країни. На його думку, „купці надзвичайно корисні державі”.
Поліпшення становища народу, особливо селянства.

А. Монкретьєн розрізняє поняття „багатство” і „гроші”. Він вважає, що золото і срібло створюють лише передумови для багатства і добробуту держави, але само по собі ще не робить її багатою. А „природне багатство” – це хліб, сіль, вино, одежа та інше. Автор виступає проти зайвої розкоші, вважаючи її „чумою”, яка призводить до втечі золота з країни.

Джеймс Стюарт (1712 – 1781). Основний твір – “Дослідження про принципи політичної економії” (1767 ).

Не поділяє думку меркантилістів, що багатство створюється внаслідок продажу окремими купцями товарів за ціною, що перевищує їхню вартість. Від розділяє прибуток на позитивний, який залежить від продуктивності праці, і на відносний, який є результатом обміну у процесі міжнародної торгівлі. На думку Дж. Стюарта, тільки позитивний прибуток породжує зростання суспільного багатства.

Теорії меркантилізму розвивалися в різних країнах світу і мали певні особливості в кожній з них. Відбитки меркантилістських ідей знаходимо і в роботах російських політичних діячів.