Фізіократи. Школа фізіократів.

Хто такі фізіократи? Фізіократи - це об’єднання вчених, що вважають джерелом багатства сільсько-господарське виробництво і вивчають фактори зростання доходності у даній сфері Назва походить від грецьких “фізис” – природа, “кратос”- влада. Утворилася ця школа наприкінці 50-х років XVIII ст. у період мануфактурного капіталізму у Франції. Засновником фізіократії був Ф. Кене. Представники цього напряму опублікували багато праць, видавали журнал. Але проіснувала ця школа недовго – наприкінці 70-х років вона припинила своє існування. Однією з причин була неможливість здійснення реформ фізіократів за умов абсолютизму.

Франсуа Кене (1694 – 1774). Лейб-медик Людовіка XV. основні твори – “Економічна таблиця” (1758), “Фермери”, “Зерно”, “Податки”, статті до енциклопедії Дідро і д’Аламбера

Методологія

Фізіократи вважали предметом політичної економії виступають фізичні та моральні закони зростання багатства. В ролі методу застосовує принцип перенесення закономірностей розвитку природи на економічну дійсність, а також елементи дедукції.

Доходи

Розрізняє заробітну плату та чистий продукт, єдиною формою якого є рента.

Заробітна плата – фізичний прожитковий мінімум.

Чистий продукт – залишок багатства після відрахування витрат на його виробництво. Створюється лише у сільському господарстві, оскільки тут діє природа, здатна збільшувати споживні вартості. У промисловості така вартість не збільшується, а лише змінюється форма та комбінування.

Чистий продукт має натуральну форму, він є даром природи. На думку Ф. Кене, він є точно визначений і залежить від витрат виробництва (витрат на сировину і матеріали). Тому такий дар природи все таке ж залежить від додаткової праці землеробів.

Чистий продукт ототожнюється із земельною рентою, яку одержують землевласники. Тому Ф. Кене виступає за проведення податкової реформи з наміром усі види податків замінити одним – поземельним.

Теорія капіталу

На відміну від меркантилістів, фізиократи на чолі з Ф. Кене розглядають капітал не як гроші, а ті засоби виробництва, які можна придбати на гроші. Фактично виділяє основний та обіговий капітал, називаючи їх, відповідно, початковими та щорічними авансами.

Початкові аванси – витрати на декілька років у сільському господарстві на будівлі, худобу та сільськогосподарські машини.

Щорічні аванси – витрати, що здійснюються щорічно на насіння, робочу силу.

Гроші

Досить зневажливо ставиться до цієї економічної категорії. Гроші – лише засіб, який полегшує обмін. Ф. Кене виступає проти нагромадження грошей, тому що це безплідне багатство.

Теорія продуктивної і непродуктивної праці

Продуктивна праця – праця, яка створює чистий продукт, тобто праця у сільському господарстві. Всі інші види праці Ф. Кене називає „безплідними”. Відповідно до цього суспільство поділяється на три класи: власники, фермери (виробничий клас) і „безплідні”

Теорія відтворення

1. Вводить поняття відтворення як процесу постійного виробництва і збуту продуктів.
2. Будує модель (економічну таблицю) розподілу річного продукту між класами в суспільстві.

При побудові економічної таблиці Ф. Кене допускає ряд методологічних передумов. Він абстрагується від процесу нагромадження (він аналізує тільки просте відтворення), інфляції або дефляції, обігу, що відбувається в межах одного класу, не враховує зовнішню торгівлю.

Теорія вартості

Вартість фізіократи визначають як сума витрат виробництва.

Теорія соціально-економічного устрою суспільства.

Суспільство складається з окремих людей, яких природа наділила різними схильностями, здібностями, потребами. Кожна людина здобуває засоби до життя під впливом природного порядку – законів, найбільш вигідних людині і встановлених Богом для відтворення і розподілу матеріальних благ. Природний порядок можливий лише за наявності свободи, тому держава потрібна лише для того, щоб ніхто не застосовував свою свободу на шкоду іншим. Бажання людей одержувати блага розвиває суспільство. “Все підпорядковане у цьому світі законам природи, люди наділені достатнім розумом, щоб збагнути ці закони і дотримуватись їх”.

Анн Робер Жак Тюрго (1727 – 1781). Міністр фінансів Франції за часів Людовіка XVI, представник школи фізіократів. Основний твір – “Роздуми про створення і розподіл багатств”(1776)

Доходи

Розрізняє чистий продукт і заробітну плату, визначаючи їх аналогічно Ф. Кене, але на відміну від багатьох фізіократів, під чистим продуктом А. Тюрго має на увазі результат більшої продуктивності праці робітника у сільському господарстві. Праця сільськогосподарського робітника є „єдиною працею, яка виробляє понад те, що йде на її оплату”.

Прибуток у А. Тюрго – самостійний вид доходу. Він складається з:

• доходу, що отримує підприємець як власник грошей;
• доходу за “працю, ризик та мистецтво”;
• земельної ренти.

Процент – це „ціна втрат”, яких зазнає певний час кредитор. На його величину впливає наявність капіталу, попит та пропозицій грошей. Процент і прибуток є частинами чистого прибутку.

Теорія капіталу

Визначає капітал як “накопичену цінність” і виділяє фактори його зростання:

• купівля землі і отримання ренти;
• купівля промислового підприємства і отримання прибутку;
• організація великого сільськогосподарського виробництва і отримання фермерського прибутку;
• ведення торгівлі і отримання торгового прибутку за рахунок обраховування покупців.

Цінність і ціна

Цінність пов‘язана з корисністю речі, її здатність задовольняти потреби. А. Тюрго визначає її як оцінку , яку суб‘єкт дає різним предметам своїх бажань. Таким чином кожна людина має свою оцінку цінності, елементом якої є рідкісність речи. Ціна ж товару залежить від попиту та пропозиції на ринку.

Гроші

Розглядає їх як звичайні товари. На його думку, у кожному товарі закладено потенційні гроші і кожний товар вимірює цінність іншого.

Теорія відтворення

Удосконалює модель відтворення Ф. Кене виділенням у середині виробничого класу двох груп – підприємців, що надають аванси, та робітників, що отримують заробітну плату, а також поділом безплідного класу на дві підгрупи – підприємців-мануфактурників як власників підприємств, що дають роботу, та простих ремісників – отримувачів заробітної плати.