3.3. Територіальна структура АПК.

Територіальна структура АПК як результат територіального поділу та інтеграції праці.

Адміністративний, господарський і локалізаційний (локалізація переробних підприємств) підходи до виділення елементів територіальної структури АПК.

Елементи територіальної структури АПК на основі адміністративного підходу:

1. локальні АПК,
2. реґіональні АПК,
3. загальнодержавний АПК.

Інтегральні АПК країни, адміністративних областей і районів як об’єкти державного планування і управління.

Елементи територіальної структури АПК на основі господарського підходу

1. агропромислові територіальні систем – АПТС (або елементарні АПК),
2. спеціалізований агропромисловий район,
3. спеціалізована агропромислова зона.

Виробнича спеціалізація і територіальний розвиток сільського господарства як визначальний чинник територіальної структури АПК.

Агротериторіальні комплекси (системи). Агропромислóвий територіáльний кóмплекс — сукупність розташованих на певній території підприємств і організацій, діяльність яких тісно пов’язана з виробництвом, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції.

Найважливішими факторами формування агропромислових територіальних комплексів є: потреби у суспільства у продукції агропромислового комплексу в окремих районах; наявність певного рівня соціально-економічного розвитку території, природних умов і відповідного земельного фонду; забезпеченість трудовими ресурсами; рівень розвитку транспортної системи та ін.

Агропромислові територіальні системи - це низовий елемент територіальної структури АПК.

Критерії типології АПТС:

1. спеціалізація (молокопереробні, виноградопереробні і т. д.);
2. територіально-функціональна структура (елементарні, багатостадійні);
3. галузева приналежність (аграрні, агропромислові, агроторговельні, агропромислово-торговельні, торговельні, промислові, науково-виробничі та ін.);
4. приналежність до різних форм власності (державні, комунальні, приватні, комбіновані зі змішаними формами);
5. характер участі у територіальному поділі праці (продукція використовується на місці, надходить у міжобласний обмін, постачається на експорт і та ін.);
6. територіальна композиція відносно мережі адміністративно-територіального поділу;
7. організація управління (наявний спеціальний орган управлінця, діяльність системи регулюється договорами, система саморегулюється товарно-грошовими відносинами).

Соціальний, економічний і екологічний критерії ефективності АПТС.

Елементи територіальної структури АПК на основі локалізаційного підходу:

1. агропромислове підприємство,
2. агропромисловий пункт,
3. агропромисловий центр,
4. агропромисловий кущ,
5. агропромисловий вузол,
6. агропромисловий район,
7. агропромислова зона.

Приміські АПК – азональні елементи територіальної структури АПК. Особливості функціонування приміських АПК (широкий розвиток прямих зв’язків між сільськогосподарськими і торговельними підприємствами; звуження спеціалізації порівняно з інтегральними агропромисловими зонами і районами; незначна участь підприємств комплексу у міжрайонному поділі праці; використання харчових відходів міста як кормів; використання вторинного тепла промислових підприємств для розвитку тепличного овочівництва і та ін.).

Елементи територіальної структури приміських АПК (пояси спеціалізації АПК навколо великих міст).

Основний напрямок удосконалення територіальної структури АПК – деконцентрація агропромислового виробництва і зростання значення АПТС на основі поглиблення зональної спеціалізації землеробства і тваринництва, створення мережі переробних підприємств малої і середньої потужності, формування виробничої і невиробничої структури на локальному рівні.