3.4. Організаційно-управлінська структура АПК.

Організаційно-управлінська структура АПК в умовах переходу до нових форм господарювання та основні напрямки її удосконалення – децентралізація організаційно-управлінської структури, розвиток ринкової інфраструктури (оптові ринки, реґіональні агропромислові біржі і та ін.).

Функціонування АПК базується на економічних, технологічних і організаційних зв'язках.

Зв'язок — це конкретний вираз певного відношення, який має розчленований енергетичний супетратний склад і потоки речовини, сировини Матеріально – технічних ресурсів, сировини, напівфабрикатів, енергії, кінцевої продукції, товарів, промислової маси, інформаці тощо.

Функціональні зв'язки АПК забезпечують появу формування, розвиток і високоефективне функціонування агропромислових утворень.

Ці складники зв'язують усі складові АПК в єдину цілісну, структуризовану, збалансовану і за інтегровану систему, яка забезпечує населення продовольчими і промисловими товарами.

Вони зв'язують систему матеріальних потоків, сировини, продукції засобів виробництва у систему матеріально-технічного постачання, яка є кровоносною системою АПК.

В основі функціонування АПК лежать два головних види зв'язків:

Зовнішні і внутрішні, з яких перші зумовлюють виникнення, формування, розвиток і високоефективне функціонування агропромислових формувань, їх основні параметри, другі — розкривають внутрішні взаємовідносини між всіма структурними елементами і складовими АПК, системні механізми його функціонування.

Зовнішні зв'язки розвиваються у двох основних напрямках між АПК І економічним середовищем і АПК та природним середовищем. Вони охоплюють:

Планово - управлінські, які забезпечують регульований, планомірний і збалансований розвиток АПК ;
матеріально - технічні, які забезпечують матеріально – технічне постачання, тобто забезпечення с.-г. машинами, обладнаннями, добривами тощо;
природно - екологічні, які забезпечують розширене відтворення природного середовища, підвищення продуктивності;
економічної ефективності використання природно – ресурсного потенціалу ( гідротехніка, хімічна і біологічна меліорація земель, корінне поліпшення лук і пасовищ, удобрення ґрунтів);
реалізаційних споживачів, що відображають реальний попит на вироблену продукцію на кожній конкретній території ( реалізація продовольчих товарів, напівфабрикатів, споживання продукції, сировини тощо), також інформації є носіями до вищих органів влади і зворотної – від них до нижчих.

Ці зовнішні зв'язки можуть бути прямими, непрямими іопосередкованими.

Внутрішні зв'язки забезпечують цілісність, збалансованість, функціональну єдність АПК і різних агропромислових формувань , а тому їх можна назвати комплексуючими. Вони охоплюють :

Транспортно економічні зв'язки, які об'єднують всі галузі АПК, всі його ланки і складові частини в єдину структуровану систему;
виробничо-структурні, які включають:

матеріально-технічне,
інженерне,
агросервісне,
агрохімічне та інші обслуговування;

організаційно - управлінські, які забезпечують управління, регулювання і планування агропромислового виробництва;
фінансові зв'язки, які охоплюють фінансування капітальних вкладень, проектів соціально – економічного розвитку, будівництва гідротехнічних споруд, меліоративних систем, промислових підприємств, шляхів сполучення тощо;
технологічні, які об'єднують господарства, сільськогосподарські і промислові підприємства, які на основі виробничих циклів об 'єднують їх у відповідні агропромислові формування;
економічні, які охоплюють обмін товарами основними видами продукції бартерні та інші угоди;
виробничо – соціальні зв 'язки, що здійснюються між матеріальним виробництвом і населенням, яке забезпечує його потреби у продуктах харчування і всіх інших товарах.