5.1. Землеволодіння і землекористування.

Вихідної матеріальною основою господарювання в системі агробізнесу є земля. З використання здатності землі плодоносити розпочинається процес агропромислового виробництва. На землі розміщуються посіви, а також тваринницькі ферми та споруди, вона використовується також як пасовище для худоби.

Як засіб виробництва земля має ряд особливостей:

1. вона є незамінним ресурсом;
2. її використання з метою сільськогосподарського виробництва обмежене та зумовлене тими кліматичними умовами, в яких знаходиться дана ділянка;
3. вона характеризується постійним місцерозташуванням, її розміри просторово обмежені;
4. розширити земельні угіддя можна лише за допомогою значних вкладень сил та коштів;
5. земля належить до категорії основних фондів АПК.

Але вона відрізняється від інших основних фондів тим, що не має властивостей фізичного і морального зносу. При раціональному використанні її родючість зростає, а при надмірній експлуатації — падає.У сільськогосподарському виробництві використовують землі різної якості. Поняття «якість землі» включає в себе родючість ґрунтів, рельєф та конфігурацію ділянок, кліматичні умови.

Але головна якісна характеристика землі — її родючість.

Суть її полягає у природній властивості ґрунту забезпечувати рослини необхідними поживними речовинами, водою впродовж усіх періодів їхнього росту і розвитку.

Разом з тим, родючість землі формується не тільки з її природних властивостей, але й під впливом людини в результаті обробки землі. У зв'язку з цим розрізняють природну, штучну та економічну родючість ґрунту.

Природна родючість формується в результаті довготривалого ґрунтоутворювального процесу. Вона складається з сукупності хімічних, фізичних, біологічних та інших властивостей ґрунту, а також залежить від клімату та інших природних факторів.

Штучна родючість створюється людиною в процесі ведення землеробства шляхом обробки ґрунту, внесення добрив, проведення меліоративних робіт та ін.

Економічна родючість ґрунту проявляється в єдності та взаємозв'язку природної і штучної родючості і визначається таким показником як якість землі, тобто здатність землі до відтворення рослин, які на ній вирощуються.

Якість землі оцінується в балах. Причому оцінка може бути різною для різних культур.

Крім цього, велике значення має місце розташування земель відносно великих населених пунктів, шляхів сполучення, пунктів прийому та переробки сільськогосподарської продукції, баз матеріально-технічного постачання та ін.

У сільськогосподарському виробництві використовують різної якості. Порівняльна характеристика якості земелі угідь називається бонітуванням грунту. Вона необхідна для номічного оцінювання землі, ведення земельного кадастру, рації і т. ін. Поняття “якість землі” включає в себе родючисть грунтів, рельєф та конфігурацію ділянок, кліматичні умови фактори можуть проявлятися в різноманітних поєднаннях; наприклад, на родючих землях можуть бути несприятливі кліматичні умови, незручні рельєфні умови і т. ін.

Оскільки площа земель обмежена, то дуже важливим є ефективне використання їх. Визначають ефективність використання землі шляхом порівняння результатів виробництва з кількісною, або її вартісною, бальною характеристикою.