5.3. Земельна реформа в Україні.

Викладений вище порядок землекористування є вихідною основою проведення земельної реформи в Україні.

Земельна реформа є складовою економічної реформи, що здійснюється в Україні у зв'язку з її переходом до ринкових відносин. Завдання цієї реформи — перерозподіл земель з одночасним наданням їх у власність громадянам, колективним господарствам, іншим підприємствам, установам і організаціям, а також у користування з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального здійснення охорони земель.

Основні положення реформи визначаються Земельним ксом України. Розглянемо статті кодексу, які визначають з користування з сільськогосподарською метою. Главу 7 “Використання земель” присвячено землям сільськогосподарського призначення. Спочатку визначається коло осіб, підприємств та організацій, яким можуть надаватися землі сільськогосподарського призначення у власність і користування. І можуть бути:

• громадяни, яким надаються землі для ведення особи підсобного господарства, індивідуального садівництва та градарства;
• кооперативи громадян — для колективного садівниі городництва.

Крім того, землі надаються
:

• громадянам, колгоспам, радгоспам, іншим сільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємст та організаціям — для ведення товарного сільського господарства;
• сільськогосподарським науково-дослідним установам, чальним та іншим закладам, сільським виробничо-техніч училищам і загальноосвітнім школам — для дослідництва, паганди передового досвіду та для ведення сільського господарства;
• несільськогосподарським підприємствам, установам та о нізаціям, релігійним організаціям — для ведення підсоби сільського господарства.

Громадянам України, які виявили бажання вести сільське господарство, що базується переважно на особистій І II праці членів їхніх сімей, надаються за їхнім бажанням власність або оренду земельні ділянки, у т. ч. й присадибний .

Крім того, земельні ділянки можуть передаватися у власність чи надаватися у користування членам колгоспів та інших сільськогосподарських кооперативів, працівникам сільськогосподарських підприємств (крім дослідницьких господарств), якщо у них з’явилося бажання вийти з їхнього складу і особисто вести СФГ. їм надаються ділянки, які вилучаються із земель зазначених колгоспів, кооперативів та рпідприємств.

Іншим громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства земельні ділянки надаються із земель запасу. Земельні ділянки виділяються громадянам, як правило, єдиним масивом з розташованими на ньому водними джерелами та лісовими угіддями. Розміри ділянок, виділених для ведення СФГ (фермерського) господарства, не повинні перевищува- |ІІ гектарів сільськогосподарських угідь і 100 гектарів усіх земель

Для ведення особистого підсобного господарства земельні ділянки не можуть перевищувати 2 гектари, а для ведення колективного садівництва — не більш 0,12 гектарів на одного члена кооперативу.У таких же розмірах надаються ділянки для індивідуального садівництва. Для індивідуального городництва надаються ділянки не більше 0,15 гектара, для сінокосу та випасу худоби — 1 га. Землі сільськогосподарського підприємства належать йому за ПРАВОМколективної власності. Право сільськогосподарських підприємств на землю зберігається при вступі до складу агропромислових об’єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань.

Відповідно до Земельного кодексу власники землі та землекористувачі зобов’язані дбати про охорону земель, що використовуються. Для цього вони повинні здійснювати раціональну організацію використання і збереження території, послід впроваджувати заходи, спрямовані на збільшення родючості грунтів, захист земель від водної та вітрової ерозії, від забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами, захист від заростання сільськогосподарських угідь чагарниками та дрібноліссям, інші заходи з охорони та збільшенії дючості грунтів.

Порядок надання земельних ділянок

Законом визначено особливості надання земельних ділянок членам колективних сільськогосподарських підприємств кооперативів, акціонерних товариств, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство.

Вони мають право безперешкодного виходу з цих підприємств, кооперативів, акціонерних товариств. За рішенням відпорної ради народних депутатів їм передаються безплатно у приватну власність земельні ділянки в межах середньої частки, що вилучається із земель зазначених підприємств, кооперативів, акціонернерних товариств. Крім того, їм передаються у приватну власність за плату і надаються у користування земельні ділянки із земель запасу.

Для облаштування і ведення селянського (фермерського) господарства члену підприємства, який виходить із нього, виділяй належний пай у грошовому або натуральному вигляді.

У період становлення селянського (фермерського) господарства, на неосвоєній території, де немає об’єктів виробничого і невиробничого призначення, держава надає йому допомогу за рахунок державних централізованих вкладень, місцевих бюджетів.

Після відведення земельної ділянки в натурі, а саме:

1. одержання Державного акта на право приватної власності землю,
2. Державного акта на право постійного користування;
3. укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Після цього селянське (фермерське) господарство кожного року вносить плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати.