6.1. Ринковий механізм попиту і пропозиції.

У ринковій економіці жодна особа, жодна організація не відповідають за розв’язання економічних проблем, а мільйони фірм і споживачів взаємодіють у добровільному обміні, і їхні дії та наміри невидимо координуються системою цін і ринків. Саме ринок вирішує три основні проблеми: що, як і для кого виробляти.

Ринкова економіка – це налагоджений механізм об’єктивної координації людей, різних видів діяльності і фірм через систему цін і ринків. Це засіб зв’язку, дав змогу поєднати знання та діяльність мільйонів індивідів. Без централізованого прийняття рішень та розрахунків ринкова економіка розв’язує такі завдання, які найпотужніший на сьогодні комп’ютер не зміг би розв’язати, використовуючи мільйони невідомих змінних і рівнянь. Початково ринок означав місце, де продавалися і купувалися товари. Сьогодні важливі ринки – це різні види бірж світового значення.

Загалом ринок – це механізм, де покупці та продавці зустрічаються, щоб обмінювати речі. Ринок може бути централізованим (як для акцій, облігацій чи пшениці), або децентралізованим (як для будинків або старих автомобілів), або навіть електронним, як у разі багатьох фінансових активів та послуг. Вирішальною рисою є те, що він зводить покупців і продавців разом для визначення цін і кількості товарів. На думку П.Семюелсона та В.Нордгауза ринок – це механізм, через який покупці і продавці взаємодіють, щоб визначити ціну та кількість товару.

Дуже близьким за змістом є визначення ринку К.Макконела та С.Брю. Вони визначали що ринок – це інститут або механізм, який зводить разом покупців (пред’явників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг”.

У ринковій системі все має ціну, яка виражає цінність товару за допомогою грошей. Ціни є мірилом, через яке люди і фірми добровільно обмінюють різні товари. Більше того, ціни є сигналом для виробників і споживачів. Якщо споживачі бажають більше якогось товару – попит на них зростає. Якщо, наприклад, ціна на бензин зростає, то вища ціна стимулює більший видобуток нафти.

Ціни координують рішення виробників і споживачів на ринку.

Вищі ціни призводять до зменшення споживання і стимулюють виробництво.

Отже, ціни є балансовим колесом у ринковому механізмі.

Упорядковуючи відносини між продавцями і покупцями (пропозицію і попит) на кожному з ринків, ринкова економіка вирішує три проблеми: що, як, для кого.

1. Які товари виробляти – визначається грошовими голосами споживачів, тобто їх купівельними рішеннями. Гроші, що платять споживачі, забезпечують оплату праці, ренту і дивіденди, які споживачі, робітники та службовці отримують як доход.
Фірми ж керуються бажанням максимізувати прибуток. Їх цікавить виробництво товарів, на які є великий попит та високі прибутки, з тих самих міркувань вони залишають сфери, де втрачають гроші.

2. Як виробляти товари – визначається конкуренцією між різними виробниками. Найкращим шляхом для виробників витримати цінову конкуренцію і максимізувати прибутки є утримання витрат на мінімальному рівні, застосовуючи для цього найефективніші методи виробництва. Оскільки виробників спонукає до цього спокуса прибутку, то методи, які забезпечують зниження витрат, витіснять дорожчі методи.

3. Для кого виробляються товари – визначається попитом та пропозицією на ринках факторів виробництва. Тут встановлюються ціни факторів виробництв: рівень зарплати, земельної ренти, процента і прибутку.

Глибокий аналіз структури ринкової економіки свідчить, що нею управляють дві сили – споживачі та технологія. Споживачі управляють через свої природжені або набуті смаки та уподобання, що виражається в їх голосуванні грошима, куди спрямовувати ресурси суспільства. Виробники обирають точку на межі виробничих можливостей.

Однак наявні ресурси накладають обмеження на споживачів. Адже економіка не може вийти за межу виробничих можливостей. Ресурси економіки разом з науковими і технологічними можливостями обмежують сфери, куди споживачі можуть віддати свої грошові голоси. Таким чином, витрати виробництва і рішення фірми щодо пропозиції разом з попитом допомагають визначити, що виробляти.

Адам Сміт проголосив принцип “невидимої руки”, який стверджує, що кожною особою в її егоїстичному переслідуванні тільки своєї власної вигоди керує якась невидима рука, мета якої – досягти найбільшої вигоди для всіх. Водночас Сміт визнавав, що позитивна якість ринкового механізму проявляється лише тоді, коли є система стримувань і противаг досконалої конкуренції. Досконала конкуренція – це ознака ринку, на якому жодна з фірм чи жоден із споживачів недостатньо могутні, щоб впливати на ринкову ціну.

Доктрина “невидимої руки” прийнятна для економіки, в якій усі ринки досконало конкурентні. За таких умов ринки здійснюватимуть ефективний розподіл ресурсів, так що економіка перебуватиме на межі виробничих можливостей. Проте не завжди ринок працює ідеально. Ринкова економіка втрачає свою ефективність через недосконалу конкуренцію і забруднення навколишнього середовища, інфляцію та безробіття, несправедливий розподіл доходів.

Тому у відповідь на існуючі дефекти ринкового механізму країни запроваджують державне регулювання поруч з “невидимою рукою” ринку. Основні економічні функції держави зводяться до забезпечення ефективності, справедливості та сприяння макроекономічному зростанню і стабільності.

Переважаючою моделлю організації економіки в передових країнах за сучасних умов є змішана економіка, в якій ринок визначає більшість індивідуальних цін і кількість товарів, водночас уряд впливає на всю економіку через програми оподаткування, видатків і регулювання грошового обігу.

В основі аналізу ринкової економіки лежить теорія попиту і пропозиції. Ця теорія показує, як уподобання покупця визначають попит на товари, тоді як витрати виробника є основою пропозиції товарів. У результаті попит і пропозиція приводяться у рівновагу зміною цін, або ціновим механізмом.

Попит і обсяг попиту

Терміном “попит” позначають бажання та здатність людей купувати товари. Що вища ціна на певний товар, то менше людей захочуть його купити. І навпаки: що нижча ринкова ціна товару, то більше одиниць цього товару буде придбано.

Отже, попит показує, яку кількість продукту (блага) споживачі хочуть та можуть купити за кожною окремою ціною протягом певного періоду. Попит відображає низку альтернативних можливостей, які можна представити у вигляді таблиці. Він показує ту кількість продукту, на яку (за інших однакових умов) буде пред’явлений попит при різних цінах.

Попит зазвичай розглядається з позиції вигідності ціни: він відображає кількість продукту, яку споживачі купуватимуть за різних можливих цін.

Таким чином, існує чіткий взаємозв’язок між ринковою ціною товару і величиною попиту на нього за інших однакових умов. Цей взаємозв’язок між ціною та кількістю купленого товару називають схемою попиту, або кривою попиту.

Коли ціна на товар зростає (а решта факторів залишається без змін), покупці починають купувати менше цього товару. І навпаки: коли ціна зменшується, то за інших однакових умов величина попиту зростає.

Отже, попит показує обернену залежність між ціною і обсягом попиту. Цю залежність називають законом попиту.

Графічно цю залежність можна зобразити у вигляді спадної лінії D, яку називають кривою попиту Demand (англ.) – попит.

На графіку (рис. 4.) по горизонтальній осі відкладено обсяг попиту (Q) на певний товар, а по вертикальній – ціну на нього (P).

Слід зазначити, що існує відмінність між поняттям “попит” та “обсяг попиту”. Попит – це завжди набір співвідношень цін та кількостей. Обсяг попиту відображає конкретну кількість, яку бажає купити споживач за певною ціною.

Рис. 4. Крива попиту.

Рухаючись уздовж кривої попиту спостерігаємо зміну обсягу попиту у відповідь на зміну ціни. Проте, крім ціни, на попит діють і нецінові чинники, які призводять до зміни в попиті – зміщення кривої попиту ліворуч (D2) чи праворуч (D1) (рис. 5). При цьому спостерігається зміна “інших однакових умов”. Адже, розглядаючи функцію попиту, як функцію лише ціни, припускаємо, що всі інші чинники є постійними. Таке припущення має назву “за інших однакових умов”.

Саме тому поняття “за інших однакових умов” щодо попиту пов’язане з неціновими чинниками впливу на попит.

Рис. 5. Зміщення кривої попиту при змінах “інших однакових умов”

Основні нецінові чинники впливу на попит, що призводять до зміни в попиті:

1. Дохід. Вплив на попит зміни грошового доходу досить складний. Здебільшого збільшення доходу приводить до зростання попиту (зміщення кривої вгору праворуч). Однак попит на деякі товари може скорочуватися, якщо споживачі замінюють їх дорожчими і якіснішими (зміщення кривої вниз праворуч).

2. Смаки й уподобання споживачів. Сприятлива для певного товару зміна споживчих смаків чи переваг, викликана рекламою чи зміною моди, означатиме, що попит зросте за кожною ціною (крива зміститься вгору - праворуч). Несприятливі зміни в перевагах споживачів викликають зменшення попиту і зміщення кривої попиту ліворуч.

3. Місткість ринку. Очевидно, що збільшення на ринку кількості покупців обумовлює підвищення попиту, а зменшення кількості споживачів призводить до його зниження.

4. Ціни на суміжні товари. Попит може змінюватися в обох напрямах залежно від типу товару. Розрізняють дві групи товарів: товари-субститути (замінники) і товари-комплементи (доповнювальні). При зростанні цін на один з товарів-субститутів попит на інший збільшується (зміщення кривої угору). Попит на товари-комплементи діє в одному напрямі, тому підвищення ціни на один із них призводить до скорочення попиту на інший, і навпаки.

5. Очікування. Споживчі очікування щодо таких чинників, як майбутні ціни на товари, наявність товарів і майбутній дохід, здатні змінити попит. Наприклад, очікування щодо зростання цін на товари у майбутньому можуть привести до ажіотажного попиту тепер. Або ж очікування підвищення доходів може спонукати споживачів менше обмежувати поточні витрати.

Пропозиція та обсяг пропозиції

Пропозиція показує, яку кількість продукту виробник бажає і здатний виробити та запропонувати на ринку за кожною конкретною ціною з низки можливих цін протягом певного періоду часу. Іншими словами, пропозиція – це таблиця, що описує зміну обсягу пропозиції залежно від зміни ціни товару. Цей зв’язок називають законом пропозиції. Він показує, що з підвищенням цін (за інших однакових умов) виробники пропонують на ринку більшу кількість свого продукту, і навпаки. Закон пропозиції відображає прямий зв’язок між ціною і обсягом пропозиції. Тут доцільно зауважити, що для фірми (представника пропозиції), так само як і для споживача, основним сигналом ринку є ціна. Проте, на відміну від споживача, для фірми стимул до виробництва зростає з підвищенням ціни.

Рис. 6. Крива пропозиції

На відміну від попиту, функція пропозиції має додатний нахил (рис. 6).

Крива пропозиції на графіку відображає лінійну функцію і позначається S(supply – англ.).

Побудова кривої пропозиції ґрунтується на припущенні, що ціна є основним чинником обсягу пропозиції будь-якого продукту. Однак крива пропозиції, так само як і крива попиту, пов’язана з припущенням “за інших однакових умов”. Коли ж ці умови змінюються (діють нецінові чинники), то розташування кривої пропозиції також буде змінюватися. Тому слід розрізняти поняття “пропозиція” та “обсяг пропозиції”. Обсяг пропозиції відповідає конкретній кількості товару, яку фірма реалізує за певною ціною. Зміна ж обсягу пропозиції означає рух вздовж кривої пропозиції.

Зміщення кривої пропозиції праворуч або ліворуч означає зміну пропозиції:вона відбувається під дією змін нецінових чинників (рис. 7).

Рис. 7. Зміщення кривої пропозиції при змінах інших “однакових умов”

Графічна ситуація зміни “інших однакових умов” передається паралельним зміщенням кривої пропозиції (S0) праворуч (S1) або ліворуч (S2). Це свідчить про вплив нецінових чинників на пропозицію.

Основні нецінові чинники впливу на пропозицію:

1. Ціни на ресурси. Зниження цін на ресурси зменшує витрати на виробництво і збільшує пропозицію, тобто зміщує криву пропозиції праворуч. Наприклад, якщо ціни на насіння картоплі і добрива знижуються, то можна очікувати збільшення пропозиції картоплі. І навпаки, зростання цін на ресурси збільшить витрати виробництва і зменшить пропозицію, тобто змістить криву пропозиції ліворуч.
2. Технологія. Удосконалення технології означає, що відкриття нових знань дає змогу ефективніше виробити одиницю продукції, тобто з меншими затратами ресурсів. За незмінних цін на ресурси зменшаться виробничі витрати і зросте пропозиція (її крива зміститься праворуч).
3. Податки і дотації.
Підприємство розглядає більшість податків як витрати виробництва. Тому підвищення податків збільшує витрати і скорочує пропозицію. Дотації ж вважаються “податком навпаки”. Коли держава дотує виробництво якогось товару, то вона фактично знижує витрати і збільшує пропозицію.
4. Ціни на інші товари. Зміни цін на інші товари також здатні змістити криву пропозиції продукту. Зниження ціни на ячмінь, наприклад, може спонукати фермера вирощувати і пропонувати більше пшениці.
5. Кількість продавців на ринку. Збільшення кількості фірм на ринку приведе до зростання пропозиції, і її крива зміщуватиметься праворуч. Якщо ж кількість продавців на ринку зменшиться, то скоротиться пропозиція (крива пропозиції зміститься ліворуч).
6. Очікувана зміна цін у майбутньому. Якщо фірми очікують підвищення цін у майбутньому, то вони будуть намагатися скоротити пропозицію сьогодні. І навпаки: коли виробники прогнозують зниження цін, то вироблятимуть більше продукції сьогодні.

Взаємодія попиту і пропозиції, ринкова рівновага

До цього ми аналізували попит і пропозицію окремо, вважаючи, що і споживач, і фірма приймають свої рішення ізольовано, орієнтуючися на ціну “за інших однакових умов”. Але виробник хоче продати товар, а споживач – його купити. Тому має існувати якийсь певний рівень цін, який задовольнив би обох.

Змоделюємо ситуацію графічно, зобразивши лінійні криві попиту і пропозиції в одній координатній площині (рис. 8)

Рис. 8. Ринкова рівновага

Точка перетину цих ліній являє собою точку ринкової рівноваги А. На осях координат їй відповідає РА – ціна рівноваги і QA – рівноважний обсяг. Пояснюється це тим, що в точці QA обсяг попиту Qd збігається з обсягом пропозиції QS, а в точці РА ціна попиту Pd збігається з ціною пропозиції PS.

Така ситуація відповідає рівновазі на товарному ринку, коли для продажу пропонується саме така кількість продукту, яку споживач готовий купити. Цю рівновагу називають частковою рівновагою, подяк розглядається ринок певного товару.

Якщо ринкова ціна відхилиться від РА і займе рівень Р1, то ринок стане розбалансованим. Обсяг попиту за такою ціною становитиме Q4, а обсяг пропозиції – Q1. У результаті виникає різниця між Q4 і Q1.

Надлишковий попит, посилюючи конкуренцію покупців, почне діяти у напрямку підвищення ціни Р1 і вона повернеться в попереднє становище (РА).

Якщо б ринкова ціна піднялася до рівня Р2, то у такому разі обсяг попиту становив би Q2, а обсяг пропозиції – Q3. Як бачимо, тут є надлишок пропозиції, оскільки Q3>Q4.

Надлишкова пропозиція, посилюючи конкуренцію продавців, почне діяти на зниження ціни Р2,і вона повернеться в попередній стан рівноваги (РА).

Ринок не може перебувати в “застиглому” стані, навіть якщо він у стабільній рівновазі. Зміни, що постійно відбуваються в рівнях попиту та пропозиції, а також у характері зовнішніх впливів на ринок, змушують його пристосовуватися до нових умов, корегувати свої основні параметри: ціну рівноваги і рівноважний обсяг.

Найактивнішим чинником є, безумовно, попит. Він може миттєво зростати (наприклад, при розповсюдженні інформації про високу корисність якогось блага) і миттєво знижуватися (якщо розповсюджується протилежна інформація).

Пропозиція за своїм характером не така динамічна, оскільки вона прямо пов’язана з виробництвом, обсяги якого миттєво змінити неможливо. Для цього потрібен певний час.

Розглянемо ситуацію, коли відбувається: зміна ринкової рівноваги, відхилення ціни від рівноважного рівня.

Зміна стану рівноваги пов’язана насамперед зі зміною нецінових чинників попиту та пропозиції. Нехай унаслідок підвищення цін на ресурси крива пропозиції So пересунеться ліворуч вгору (S1), як це зображено на графіку (рис. 9):

Рис. 9. Зміна ринкової рівноваги

Рівноважна ціна піднімається до рівня PÁ, а рівноважна кількість скоротиться з QA до QÁ.

Аналогічно можна розглянути ситуації зміни стану рівноваги внаслідок зміни інших нецінових чинників попиту і пропозиції.