11.2. Суб'єкти адміністративно-правового регулювання в агропромисловому комплексі.

Агропромисловий комплекс, як уже зазначалося раніше, є комплексним утворенням, яке охоплює низку галузей народного господарства 3 метою належного державного впливу на АПК в Україні діють певні органи та організації, метою яких є здійснення адміністративно-правового регулювання агропромислового комплекску АПК.

Суб'єкти, повноваження яких визначено в Конституції України, здійснюють адміністративно-правове регулювання в агропромисловому комплексі АПК за рахунок втілення у життя відповідних норм Основного Закону держави. Це ж стосується і суб'єктів, повноваження яких визначено в інших нормативно-правових актах (загальної компетенції) їх правовий статус визначено у положеннях про них, затверджених Пре¬зидентом України чи Кабінетом Міністрів України. Особливої значущості набуває питання реалізації повноважень органів спеціальної компетенції, повноваження яких визначено в різних нормативно-правових актах.

Центральні органи виконавчої влади спеціальної компетенції.

Міністерство аграрної політики України (Мінагрополітики) це головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової та переробної промисловості, рибного господарства та комплексного розвитку сільських територій

Основними завданнями Мінагрополітики є:

формування та реалізація державної аграрної політики, організація розроблення та здійснення заходів із забезпечення продовольчої безпеки держави,
здійснення державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової і переробної промисловості, рибного господарства,
розроблення і здійснення заходів, спрямованих на комплексний розвиток галузей агропромислового виробництва і сільських тери-торій,
участь у формуванні та реалізації інноваційної, інвестиційної і соціальної політики у сільській місцевості,
координація діяльності органів виконавчої влади з питань реалізації державної аграрної політики, забезпечення продовольчої безпеки держави та удосконалення структури галузей агропромислового виробництва (постанова Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2006 р. № 1541 «Про затвердження Положення про Міністерство аграрної політики України»).

Державний комітет рибного господарства (Держкомрибгосп) - це центральний орган виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у галузі рибного господарства і рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики.

У своїй історії вказаний комітет пройшов декілька реорганізацій, в результаті останньої він діє на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2007 р. № 42 «Про затвердження Положення про Державний комітет рибного господарства України».

Основними завданнями Держкомрибгоспу є:

участь у формуванні та забезпечення проведення державної політики у галузі рибного господарства і рибної промисловості;
розроблення та здійснення комплексних заходів щодо забезпе-чення пріоритетного розвитку рибництва, охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів у рибогосподарських водоймах України, вивчення стану їхніх запасів та організація рибальства у винятковій (морській) економічній зоні і на континентальному шельфі України, а також у водах за межами юрисдикції України відповідно до міжнародних договорів України;
здійснення державного управління, регулювання та контролю у сфері охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів;
здійснення державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибного господарства, контролю за ефективністю функціонування системи моніторингу риболовних суден.

Державний комітет України по земельних ресурсах (Держкомзем України) - це центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями Держкомзему України є:

підготовка пропозицій щодо формування державної політики У сфері регулювання земельних відносин, використання, охорони та моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру та забезпечення її реалізації;
координація проведення земельної реформи в Україні;
здійснення державного контролю за використанням та охороною земель,
організація і забезпечення ведення державного земельного кадастру, здійснення землеустрою,
розроблення та участь у реалізації державних, галузевих і регіо-нальних програм з питань регулювання земельних відносин, раціонального використання, охорони та моніторингу земель, відновлення родючості грунтів, ведення державного земельного кадастру (Указ Президента України від 14 серпня 2000 р № 970/2000 «Про Положення про Державний комітет України по земельних ре-сурсах»).

Урядові органи державного управління у складі Міністерства аграрної політики України.

Державна служба з охорони прав на сорти рослин (Держсортслужба) - це урядовий орган державного управління, що діє у складі Мінагрополітики, йому підпорядковується та бере участь у реалізації державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин У підпорядкуванні Держсортслужби перебувають:

Український інститут експертизи сортів рослин,
Державна інспекція з охорони прав на сорти рослин,
Державний центр Автономної Республіки Крим з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Автономної Республіки Крим,
обласні державні центри експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин областей,
державні сортодослідні станції, лабораторії та інші заклади експертизи

Основними завданнями Держсортслужби є:

участь у межах своєї компетенції у реалізації державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин,
здійснення державного контролю за набуттям прав на сорти рослин та їх реєстрацією і реалізацією, проведенням експертизи сорпв рослин в Україні на наявність генетично модифікованих організмів, у тому числі під час сертифікації сортів рослин, що ввозяться або вивозяться,
забезпечення державного контролю та нагляду за збереженістю сортів рослин, реєстрацією ліцензійних договорів на їх використання та виплатою авторської винагороди,
проведення державної науково-технічної експертизи сортів рослин як об'єктів інтелектуальної власності,
організація та здійснення державного випробування сортів рос-лин з метою визначення придатності для поширення їх в Україні;
здійснення контролю за додержанням юридичними і фізичними особами законодавства з питань охорони прав на сорти рослин;
участь у проведенні науково-технічної, технологічної та інноваційної політики, впровадженні досягнень науки і передового досвіду у галузях промислового виробництва, охорони прав на сорти рослин та поширення їх в Україні;
здійснення науково-методичного керівництва державною експертизою сортів рослин {постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1182 Про затвердження Положення про Державну службу з охорони прав на сорти рослин»).

Державний департамент ветеринарної медицини {Держветмедицини) - це урядовий орган державного управління, що діє у складі Мінагрополітики, йому підпорядковується та бере участь у реалізації державної політики в галузі ветеринарної медицини.

Основними завданнями Держветмедицини є:

участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у галузі ветеринарної медицини;
здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду за якістю та безпекою сировини, продовольчої сировини, продуктів і харчових продуктів тваринного походження, а також охорони території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин;
узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розроблення пропозицій щодо вдосконалення цього законодавства;
розроблення та реалізація в установленому порядку комплексу заходів щодо:
охорони території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин;
профілактики, діагностики інфекційних, інвазійних і незаразних захворювань тварин та їх лікування;
захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей;
державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду за виробництвом доброякісної у ветеринарно-санітарному відношенні продукції тваринного походження;
державного ветеринарно-санітарного контролю за якістю ветеринарних медикаментів і препаратів, кормів, кормових добавок;
ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, що призначається для харчування людей, подальшої переробки, кормів, кормових добавок, а також у разі їх внутрішньодержавних перевезень, експорту, імпорту, транзиту та видачі відповідних ветеринарних документів (свідоцтв, сертифікатів, довідок тощо),
бактеріологічного, радіологічного і токсикологічного контролю за якістю продукції тваринного походження на м'ясокомбінатах, у холодильниках та на базах заготівлі, зберігання і реалізації, а на ринках і продукції рослинного походження,
контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог нормативно-правових актів з питань ветеринарної медицини, у тому числі шляхом обстеження виробничої бази підприємств,
підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини та впровадження в практику досягнень ветеринарної науки і передового досвіду,
розвитку міжнародного співробітництва з питань ветеринарної медицини (постаново Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 р № 641 «Деякі питання Державного департаменту ветеринарної медицини»).

Керуючись реалізацією повноважень у сфері охорони території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин, Держветмедицини займався питаннями попередження пташиного грипу у нашій державі Також слід навести приклад стосовно інспектування м'ясо-переробних підприємств інших країн (Білорусі, Молдови, Польщі тощо), які поставляють свою продукцію на український ринок

Державна служба з карантину рослин України - це орган, що здійснює державне управління у сфері карантину рослин, діє у складі Мінагрополітики, йому підпорядковується та бере участь у реалізації державної політики, спрямованої на запобігання занесенню та/або поширенню регульованих шкідливих організмів Під карантином рослин необхідно розуміти систему заходів, спрямованих на запобігання занесенню та/або поширенню регульованих шкідливих організмів або забезпечення контролю за ними (локалізації) Карантин як система заходів з попередження завезення та розповсюдження шкідливих організмів застосовується ще з XIV ст (1374 рік) Термін «карантин» походить від італ quarant, що означає 40-денний термін, протягом якого витримували на віддаленому рейді кораблі, що прибували до портів Італії зі східних країн Це правило було встановлено з метою попередження завезення небезпечної хвороби людини - чуми, «чорної смерті».

Державна служба з карантину рослин України містить:

Головну державну інспекцію з карантину рослин України, що діє у складі Міністерства аграрної політики України і підпорядковується йому;
Центральну науково-дослідну карантинну лабораторію і Центральний фумігаційний загін, які є у віданні Головної державної інспекції з карантину рослин України;
державні інспекції з карантину рослин Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, підпорядковані Головній державній інспекції з карантину рослин України;
пункти пропуску з карантину рослин на державному кордоні України при морських і річкових портах (на пристанях), на залізничних станціях і в аеропортах (на аеродромах), на підприємствах поштового зв'язку, автомобільних дорогах (автовокзалах, автостанціях), зональні та обласні карантинні лабораторії, обласні фумігаційні загони.

Основними завданнями Державної служби з карантину рослин України є:

охорона території України від занесення або самостійного проникнення з-за кордону або з карантинної зони карантинних організмів;
своєчасне виявлення, локалізація і ліквідація карантинних організмів;
запобігання проникненню карантинних організмів з карантинної зони в регіони України, де вони відсутні;
здійснення державного контролю за дотриманням карантинного режиму і проведенням заходів з карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, перевезенні, зберіганні, переробці, реалізації і використанні підкарантинних матеріалів та об'єктів (наказ Міністерства аграрної політики України від 11 грудня 2003 р. № 439 «Про затвердження Положення про Державну слуэ/сбу з карантину рослин України»).

Таким чином, слід наголосити, що основне призначення Державної служби з карантину рослин України - запобігання занесенню та поширенню шкідливих організмів. Виходячи з цього служба готує такий перелік регульованих шкідливих організмів:

карантинні організми, відсутні в Україні (список 1);
карантинні організми, обмежено поигирені в Україні (список 2);
регульовані некарантинні шкідливі організми

Перелік регульованих шкідливих організмів встановлюється на основі переліків шкідливих організмів, що занесені до списків А1 та А2 Європейської та Середземноморської організації захисту рослин та/або списків інших відповідних міжнародних організацій, якщо на основі оцінки фітосанітарного ризику встановлено високий рівень загрози занесення або поширення таких шкідливих організмів для рослин на території України Рівень присутності регульованих не-карантинних шкідливих організмів, який становить зараження, визначається для кожного виду насіннєвого та садивного матеріалу

Державний департамент харчової промисловості та продовольчого ринку - це урядовий орган державного управління, що діє у складі Мінагрополітики, йому підпорядковується та бере участь у реалізації державної політики у сфері харчової промисловості та функціонування продовольчого ринку Вказаний департамент створено з метою вдосконалення структури управління харчовою промисловістю і підвищення ефективності функціонування продовольчого ринку (постанова Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2006 р № 1380 «Про утворення Державного департаменту харчової промисловості та продовольчого ринку»)

Основними завданнями Державного департаменту харчової промисловості та продовольчого ринку є:

участь у розробленні пропозицій з основних напрямів аграрної та промислової політики, реалізація державної політики у сфері розвитку харчової промисловості,
розроблення пропозицій щодо оптимального територіального розміщення виробництва продовольчих товарів,
участь у розробленні та реалізації заходів щодо впровадження сучасних механізмів вирішення функціональних питань галузевого та міжгалузевого характеру, структурної перебудови харчової та переробної промисловості, реформуванні майнових і земельних відносин на основі збереження та якісного оновлення наявного ресурсного потенціалу, у подоланні негативних кризових явищ,
проведення науково-технічної, технологічної та інноваційної політики, впровадження досягнень науки і передового досвіду у галузях агропромислового виробництва,
участь у формуванні та вдосконаленні функціонування продовольчого ринку, оптимізації балансів сировини та продовольства, розроблення заходів, спрямованих на активізацію зовнішньо¬економічної діяльності