11.4. Форми і методи державного регулювання агробізнесу.

Оптимальний розвиток агробізнесу досягається шля¬хом поєднання ринкового механізму та державного регулювання. Проблемою є оптимальне поєднання їх. Вільно функціонуючого ринку практично немає в жодній країні.

У зв'язку з цим слід розглянути функції ринкового механізму та державного регулювання в умовах ринку.

Основними функціями ринкового механізму є:

регулювання співвідношення попиту та пропозиції відповідно до змін виробництва у напрямку максимальної відповідності громадським потребам;
формування параметрів виробництва з урахуванням інтересів та реакції споживача;
розвиток підприємницької діяльності, визначення її ефективності та винагороди виробників;
організація ділових контактів між виробниками та споживачами, що перетворюються надалі в стійкі економічні зв'язки;
підготовка справді економічної інформації для прийняття оптимальних рішень.

Найважливішим регулятором ринку є конкуренція. Однак вона діє стихійно і має суперечливий характер. З одного боку, вона сприяє зростанню виробництва, підвищенню якості продукції і найбільш повному задоволенню потреб споживачів, але, з іншого боку, вона може призвести до порушення стабільності суспільного виробництва, що виявляється у надвиробництві товарів або у нестачі їх. Бажаючи вижити у конкурентній боротьбі, виробники об'єднуються у великі монополії, що шкодить розвитку здорової конкуренції та веде до застою виробництва. Усе це породжує негативні соціальні наслідки: безробіття, різке диференціювання прибутків населення.

Функції ринкового механізму виявляються в результаті дій об'єктивних економічних законів. Пізнаючи особливості дій цих законів, держава вживає заходів, спрямованих на пом'якшення небажаних для суспільства економічних та соціальних наслідків ринку. Тому дії державного регулювання мають бути не довільними, а зумовленими законами ринку та завданнями, які стоять перед суспільним виробництвом.

Основні принципи державного регулювання визначаються такими положеннями:

здійснення державного регулювання як доповнення до ринкового механізму з метою узгодження дій усіх його елементів; державне регулювання узгоджується з інтересами товаровиробників і не має щодо них адресного характеру та регулює пропорції суспільного виробництва на макрорівні;
межі державного регулювання визначаються межами дії об'єктивних економічних законів та конкретними завданням, що стоять перед суспільством;
державне регулювання здійснюється, як правило, за допомогою економічних заходів шляхом розробки комплексних цільових програм та відповідно до діючого законодавства.

У період переходу до ринкової економіки регулююча діяльність держави має бути спрямована на створення необхідних умов її оптимального функціонування. Такі дії держави мають полягати у лібералізації механізму ринку, розширенні підприємництва, приватизації державного майна, створенні інфраструктури ринку, відмові від нерентабельних виробників та роздрібних цін, перебудові зовнішньоекономічної діяльності, організації соціального захисту населення.

Основної сферою регулювання агробізнесу є сільське господарство. Державне регулювання його розвитку здійснюється на основі загальних форм, методів та принципів, викладених вище. Разом з тим тут необхідно враховувати деякі особливості.

Перша група особливостей випливає з того, що сільське господарство забезпечує населення країни продовольчими товарами. При цьому велика частина цієї продукції проходить промислову переробку. Отже, від рівня розвитку сільського господарства та відповідних галузей промисловості залежить життєвий рівень населення. Кожна цивілізована держава повинна піклуватися про добробут своїх громадян та створювати сприятливі умови для розвитку сільського господарства й АПК в цілому.

Друга група особливостей визначається нестабільністю сільськогосподарського виробництва у зв'язку з його великою залежністю від природнокліматичних умов. Це веде до таких наслідків:

ускладнення можливості збалансувати у часі та просторі обсяги виробництва продовольчих товарів з потребами ринку;
нестабільність фінансового становища сільського господарства;
сезонність сільськогосподарського виробництва, що призводить до нерівномірної зайнятості сільського населення, а науково-технічний прогрес — до скорочення працівників у сільському господарстві.

Крім того, слід враховувати ще одну особливість. Сільське господарство не входить до системи великих монопольних утворень і тому зазнає найбільшого руйнівного впливу конкурентних сил з боку обслуговуючих та переробних фірм, що в загальноекономічному та соціальному відношеннях негативно позначаються на економіці.

Для забезпечення необхідного рівня прибутків у сільському господарстві та гарантування стійкості виробництва і постачання населення продуктами харчування держава надає сільськогосподарським виробникам повну самостійність. Функція держави полягає в створенні умов для реалізації продукції з гарантією, що падіння цін на сільськогосподарському ринку не буде нижче рівня, який дає змогу вести виробництво з успіхом.

Функції органів державного регулювання АПК та агробізнесу можна звести до таких напрямків:

прийняття відповідних законів,
прийняття державних програм розвитку АПК та розробка про¬гнозів його розвитку,
щоденне регулювання функціонування АПК.

Державне регулювання агробізнесу здійснюється практично в усіх країнах.

Розглянемо, як здійсняється регулювання агробізнесу в США.

Ускладнення міжгалузевих зв'язків, загострення протиріч між масою фермерських господарств та великими компаніями, повторення криз надвиробництва призвели до необхідності активного втручання держави в агробізнес, а особливо в справи фермерського господарства. Основна роль у цьому належить Міністерству сільського господарства США.

Міністерство здійснює свої функції відповідно до довгострокових цільових програм, які після затвердження їх конгресом набирають силу закону. Під ці програми виділяються кошти з федерального бюджету, створю¬ються нові підрозділи, перебудовується структура міністерства. До складу міністерства входять вчені та спеціалісти федеральних науково-дослідних закладів, спеціалісти із втілення досягнень науки та передового досвіду, працівники різноманітних структур, розташованих по всій країні. Переважна більшість їх знаходиться в штатах і округах у безпосередній близькості до фермерського виробництва та підприємств АПК.

За останні роки витрати федерального бюджету на програми, що реалізуються через МСГ США і на утримання самого апарату значно зросли. Кошти використовуються на формування програми регулювання виробництва, на надання допомоги низькоопла- чуваним верствам населення, школярам, годуючим матерям, на програми розвитку сільських районів, на проведення інспекцій якості продукції, дослідження ринку, на наукові дослідження та втілення їх у виробництво.

Основні функції міністерства:

довгострокове та коротко¬строкове прогнозування виробництва, попиту та пропозиції,
про¬ведення аналізу фінансового стану фермерських господарств та розвитку окремих галузей АПК, а також аналіз продовольчого забезпечення населення, стану та перспектив розвитку зовніш¬ньої торгівлі;
регулювання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції,
організація та проведення наукових досліджень, втілення результатів їх у фермерських господарствах;
під¬готовка та перепідготовка кадрів;
розвиток сільських районів та охорона природних ресурсів;
контроль якості сільськогосподарської продукції та продуктів харчування, продовольча допомога низькооплачуваним та деяким іншим верствам населення;
спри¬яння кооперативному фермерському рухові, організація зовніш¬ньоекономічних зв'язків.

Одна з головних функцій міністерства — антикризове регулювання сільського господарства, тобто встановлення рівноваги між попитом та пропозицією на ринку продовольчих товарів. Для економіки США це одна з найгостріших проблем.

Таке регулювання відбувається шляхом стимулювання добровільного обмеження (за відповідну винагороду) виробництва сільськогосподарської продукції, скуповування державою у фермерів надлишків (нереалізованих) продуктів за гарантованими цінами.

Міністерство здійснює значний вплив на якість сільськогосподарської продукції. Відповідно до закону, наприклад, усе м'ясо великої рогатої худобі та птиці, якщо воно буде реалізоване в інших штатах, або піде на експорт, має бути перевірене федеральною інспекцією МСГ. Якщо м'ясо реалізується безпосередньо в середині штату, то воно перевіряється інспекцією штату. Є також інспекції з контролю якості молока, яєць та інших продуктів, що швидко псуються.

Усі види мінеральних добрив, що реалізуються у сільському господарстві, та інших хімікатів, кормові добавки, ветеринарні препарати тощо проходять ретельне випробування в спеціальній службі МСГ і тільки з відповідного дозволу можуть надійти у комерційний продаж.

Міністерство видає багато інформаційних бюлетенів з усіх аспектів сільського господарства та пов'язаних з ним галузей, які мають велику популярність у ділових колах АПК, у наукових працівників, фермерів.

Важливою економічною функцією держави в країнах, що розвиваються є планування та регулювання розвитку районів агропромислового виробництва. Ця функція держави приводить до розвитку інтеграційних процесів між промисловістю і сільським господарством. Політика держави в цих країнах спрямовується на створення національних АПК, які являють собою один з важливих елементів індустріального перетворення аграрної периферії афро-азіатських держав.