14.5. Глобалізація ринків сільськогосподарської продукції і продовольства.

Розвиток світової торгівлі характеризується процесами глобалізації і регіоналізації. Глобалізація товарних потоків сільськогосподарської продукції і продовольства проявляється у діяльності міжнародних продовольчих компаній — МПК.

Більша частина переробленого продовольства і значна частина сільсько¬господарських продуктів, які надходять на міжнародний ринок, виробляється в рамках або під безпосереднім технологічним, фінансовим, організаційним впливом МПК. Діяльність МПК спри¬яє утворенню нового міжнародного ринкового простору, вони є основними носіями і каталізаторами зростання ефективності на¬ціональних продовольчих систем.

Лідируючу, роль серед МПК відіграють компанії агробізнесу США. Так, у 1997 році продажі 21 найбільшої публічної американської продовольчої фірми за кордоном складали 25 % їх загального обороту (тут не враховуються продажі таких найбільших МПК, як «Каргілл, «Марс» «Континентал грей» та ін., оскільки вони не е публічними компаніями, а також «Кока — кола» та «Пепсі-кола», оскільки вони формально не продовольчі). У тому числі біля 11 % продаж припадає на Західну Європу, 3 — на Азіатсько-Тихоокеанський регіон, 2 — на Латинську Америку, 1 — на Канаду і 9 % — на інші регіони і країни.

У трьох найбільших європейських продовольчих фірм — «Не- стле», «Юнілевер» і «Данон» — частка продаж за межами Західної Європи досягає відповідно 59, 57 і 20 %. Основна частка продаж їх підрозділів припадає на Північну Америку. Швидко зростають продажі в країнах з перехідною економікою Центральної і Східної Європи.

Новим явищем у 90-х роках стало те, що темпи вивозу капіталу МПК випереджали темпи зростання продовольчого експорту. В результаті, за даними МСГ США, на кінець десятиріччя сукупні продажі філіалів і дочірніх компаній американських продовольчих фірм у 4 рази перевищили сукупний обсяг американського продовольчого експорту.

Ще одною характерною особливістю 90-х років стало підключення до вивозу капіталу компаній, які зайняті в оптовій торгівлі продовольством, а також у сфері громадського харчування. Ця тенденція тісно пов'язана із зростанням взаємоконкуруючої торгівлі готовим продовольством і глобальною стандартизацією моделі споживання продовольства, а також появою необхідності і можливостей створення вертикальних систем просування продовольства до споживача.

Роль іноземних компаній також посилюється у сфері виробництва засобів виробництва для сільського господарства. Наприклад, у США в середині 90-х років зарубіжні компанії володіли і управляли 25 % активів об'єднань, які виробляють засоби виробництва для сільського господарства, 10 % активів харчової промисловості, 15 % активів продовольчої торгівлі. За прогнозами американських економістів, через 10 років відповідні показники складуть 30, 15 і 20 %.

Формальне володіння іноземними підприємствами доповняється численними неформальними консорціумами, збутовими та заготівельними агенствами, контрактним вирощуванням, спільними науковими дослідженнями і технологічною співучастю, венчурним проектуванням і розподілом ризиків, формуванням, а потім і участю у ф'ючерсній торгівлі на місцевому ринку тощо.

Показовим прикладом розвитку міжнародного співробітництва і кооперування є генна інженерія і біотехнологія, розвиток яких дозволить у найближчі роки різко підвищити ефективність продовольчих систем в ряді країн.

З другої половини 90-х років почалося масове комерційне освоєння насіння рослин, які виведені за допомогою генної інженерії.

Поки що вдалося вивести насіння сої і бавовни, які здатні витримувати залишковий вплив масового пестициду раундап, а також кукурудзи, що є стійкою до масових хвороб цієї культури (так звана біті кукурудза). У найближчі роки очікується вихід на комерційний ринок насіння картоплі, стійкої до колорадського жука.

Таким чином, глобалізація у сфері агробізнесу веде до підвищення ефективності агропромислового виробництва і створює сприятливі умови для більш рівномірного споживання продуктів харчування в окремих країнах і регіонах світу.