8.6. Особливості розробки бізнес-планів на підприємствах АПК

План маркетингу входить складовою частиною до бізнес-плану підприємства.

Планування в умовах ринкових відносин має індикативний характер. Це означає визначення орієнтирів розвитку виробництва на різних рівнях народногосподарської системи.

Але виникають питання: у якій послідовності мають розроблятися такі плани? З якого рівня починати? Оскільки плани більш високих рівнів мають спиратися на планові розробки більш низьких рівнів, то логічно починати планові розробки на рівні первинної ланки, тобто підприємства. На цьому рівні планування відбувається у формі розробки бізнес-плану.

Визначаючи мету розробки бізнес-плану, можна виділити принаймні чотири напрями його призначення:

1. по-перше, він призначається для підприємства, яке його розробляє. Тут він відіграє роль плану-прогнозу на певний період. Строки дії такого плану можуть бути різні — від одного року до п'яти, десяти і навіть більше. В умовах ринкової економіки підприємство не може успішно діяти, не маючи такого плану;
2. по-друге, бізнес-план призначається для можливих кредиторів та інвесторів підприємства. Бізнес-план має обґрунтовано довести платоспроможність і стійкість цього підприємства;
3. по-третє, бізнес-план призначається для споживачів продукції даного підприємства та його суміжників. Тут необхідно показати, що підприємство випускає високоякісну продукцію і функціонує ефективно;
4. по-четверте, бізнес-план окремих підприємств використовується управлінськими структурами різних рівнів при розробці індикативних планів, прогнозів та галузевих і регіональних програм економічного та соціального розвитку.

Таким чином, підприємства при розробці бізнес-планів мають враховувати певну різноманітність їхнього призначення. У переважній більшості публікацій, присвячених методиці розробки бізнес-планів, не враховуються галузеві особливості підприємств, які складають ці плани.

Хоча бізнес-плани складаються за певною загальною схемою, все ж у них мають бути враховані особливості функціонування підприємств різних галузей.

Підприємства, що входять у систему агропромислового комплексу, відрізняються виробничим призначенням.

З цієї точки зору можна виділити такі групи підприємств:

• сільськогосподарські підприємства (кооперативні, фермерські господарства та ін.);
• підприємства й організації виробничої інфраструктури (агросервіс, будівельні, транспортні та ін.);
• організації та установи ринкової інфраструктури (біржі, банки, страхові компанії тощо);
• підприємства, організації та установи соціальної інфраструктури (торгівля, пасажирський транспорт, школи, лікарні, культурно-освітні, побутові, підготовка кадрів та ін.);
• підприємства первинної переробки сільськогосподарської сировини та її зберігання (млини, консервні заводи, цукрозаводи, елеватори, холодильники тощо);
• промислові підприємства, що виробляють техніку і добрива для сільського господарства, устаткування для переробних виробництв, комбікормові заводи тощо.

Крім того, бізнес-плани підприємств можуть бути використані регіональними і загальнодержавними органами регулювання розвитку АПК при розробці перспективних планів і прогнозів.

Особливості розробки бізнес-планів сільськогосподарських підприємств визначаються місцем цих підприємств у системі агропромислового виробництва.

Ці підприємства можуть розробляти бізнес-плани, які призначаються для: а) підприємств, які виробляють техніку, добрива, хімічні засоби захисту рослин і тварин, тобто підприємств І сфери АПК; б) для підприємств і організацій агросервісу; в) для підприємств III сфери АПК.

У бізнес-планах, які призначаються для підприємств І сфери АПК, визначають потребу сільськогосподарських виробників у певних засобах виробництва, добривах тощо; для підприємств і організацій агросервісу — потребу в ремонті та обслуговуванні технічних засобів, у транспортних послугах; для підприємств. III сфери АПК — можливості конкретного сільськогосподарського підприємства у поставках для переробних підприємств певних видів рослинницької і тваринницької продукції.

З іншого боку, підприємства І сфери АПК у своїх бізнес-планах інформують сільськогосподарських виробників про можливості виробництва відповідних технічних засобів та про випуск нових видів таких засобів; підприємства та організації агросервісу — про свої можливості в обслуговуванні сільськогосподарського виробництва; переробні підприємства — про потреби у поставках сільськогосподарської сировини.
На основі бізнес-планів доцільно укладати угоди на довгострокове співробітництво. Бізнес-план для підприємств АПК розробляється за загально¬прийнятою схемою. Зокрема, бізнес-план для фермерів може мати такі статті або розділи:

• Титульний лист — на ньому вказується назва підприємства, його адреса та автори документа.
• Опис підприємства — юридичний статує, мета сільгосппідприємства, апарат управління та персонал, виробничі ресурси, асортимент продукції, патенти, ліцензії, права власності на майно та землю, фінансові результати господарської діяльності.
• Опис ринку — потенційна потужність підприємств, які закуповують врожай, можливості конкурентів. Цифрові дані можна подавати у формі таблиць, діаграм, графіків.
• План маркетингу.
• План виробництва — в цьому розділі фермер повинен довести кредиторам, що він справді спроможний виростити достатню кількість врожаю; дається опис витрат на виробництво, а також прогноз його обсягу; вказується на якісні показники продукції, які поділяють за різними напрямами споживання та ціновими ха¬рактеристиками; визначаються перспективи розвитку: розширен¬ня посівних площ, освоєння нових культур, можливість надавати сусідам послуги власною технікою.

Управління та організація виробництва — цей розділ не є обов'язковим, оскільки необхідні дані вже фігурують у розділі «Опис підприємства»

Фінансовий план — цей розділ є обов'язковим. У ньому обґрунтовується потреба у коштах для втілення свого проекту. Тут може знадобиться потреба допомоги бухгалтера чи фахівця- фінансиста.

Ризики та їх мінімізація — це завершальний розділ бізнес-плану. Тут слід пам'ятати, що найбільш професійним способом мінімізації ризиків є страхування. Є можливість застрахувати майбутній врожай від погодних ризиків, а також фінансовий ризик неповернення кредиту з об'єктивних причин. Законом України «Про державну підтримку сільського госпо¬дарства України» визначене державне регулювання ринку страхування сільськогосподарської продукції /капітальних активів/ та фонд аграрних страхових субсидій. Окремо передбачається державна підтримка виробників продукції тваринництва.