13.5. Система управління світовим аграрним виробництвом.

Глобалізація аграрних відносин та усвідомлення людством необхідності гармонізації своєї діяльності з метою уникнення планетарних соціально-екологічних катаклізмів та міжнаціональних суперечностей веде до необхідності формування систе¬ми управління світовим аграрним сектором.

На сучасному етапі управління світовим аграрним виробництвом здійснюється спеціальними світовими і регіональними органами, товарними групами та мережею неурядових організацій. Для наукового забезпечення розвитку аграрної сфери світу в системі ООН створена консультативна група з міжнародних сільськогосподарських досліджень, яка координує діяльність із міжнародних наукових центрів. Механізм управління світовою аграрною сферою включає мету, визначену ООН в статуті провідної своєї установи з управління аграрними процесами — ФАО, систему швидкого моніторингу та виявлення продовольчих криз у світі, світове торговельне та фінансове право, механізм надання допомоги та сприяння аграрному розвитку відсталих регіонів.

Мета світової аграрної політики в статуті ФАО визначена як:

• сприяння підвищення рівня харчування та життєвого рівня населення;
• ефективності розподілу сільськогосподарської продукції;
• поліпшення умов проживання сільського населення та сприяння шляхом цього розвитку світової економіки та свободи людини (Roste taxic of FAO, Roma, 1994 — p. 2).

Згідно з даною метою основні функції світового аграрного сектора мають виражений соціальний характер і полягають у виробництві в достатній кількості продуктів харчування як однією з передумов забезпечення життєдіяльності людства.

Останнім часом особливо наголошується на необхідності ощадливого ставлення до природного середовища. В 1992 році у Ріо-де- Жанейро відбулася Конференція ООН з навколишнього середовища та розвитку, на якій узгоджена концепція сталого розвитку і прийнята програма дій «Порядок денний на XXI століття», а на конференції в Нью-Йорку у 1997 році були підбиті проміжні результати її реалізації. Результатом роботи цих форумів став системний та багатофункціональний підхід до функціонування аграрної сфери, акцентування уваги на ощадливому ставленні до природного середовища.

На сучасному етапі в управлінні світовим аграрним сектором застосовується проблемний підхід, основними інструментами якого виступають програми розвитку відсталих регіонів та збільшення виробництва окремих видів продукції, що здійснюються по лінії світових організацій, а також систем розвитку сільськогосподарських досліджень.

Щорічно для фінансування таких програм виділяється близько 2 млрд дол. США. Найбільша частка фінансових ресурсів спрямовується на збільшення виробництва сільськогосподарської продукції — 33 %, розвиток села — 14 %, поліпшення використання природних ресурсів — 16 %. За територіальною спрямованістю більшість програм реалізується в Африці — на загальну суму близько 850 млн дол., або 40 %, Азії та зоні Тихого океану — 400 млн дол. (19 %), Латинській Америці та Карібського басейну — 370 млн дол. (17 %).

Однією з основних функцій управління світовим аграрним сектором з надання допомоги країнам, які мають проблеми з нестачею продовольства. Головною установою, яка займається реалізацією цієї функції, є Світова продовольча програма ООН. Правовою основою її функціонування та формування ресурсів виступає Конвенція з надання продуктової допомоги. Щорічно надається допомога 80 країнам, яка має становити близько 10 млн т (фактично 5—7). Знач¬на допомога надається з боку неурядових організацій.

Регулювання світовою торгівлею сільськогосподарськими продуктами здійснюється через мережу торговельних конвенцій та правил, прийнятих у межах ВТО.