13.7. Тенденції науково-технічного прогресу в сільськогосподарському виробництві.

Впровадження наукових досягнень у практику дає можливість досягти вищих результатів у виробництві продовольства, ніж традиційними методами. Завдяки цьому можна змінити весь хід виробничих процесів, підвищити урожайність з одиниці площі, значно збільшити продуктивність праці в сільському господарстві. У кожній країні вирішальними будуть масштаби доступних витрат на виробництво 1 тони пшениці, вершкового масла, шинки.

У прискоренні зростання сільськогосподарського виробництва дедалі більшого значення набувають такі науки, як біологія, технічні науки, хімія. Оскільки в сільському господарстві об'єктом праці є живий матеріал, то всілякі технічні й енергетичні витрати можуть бути доцільними тільки в біологічно корисних межах.

З цієї причини в індустріально розвинутих країнах керівною силою науки стала біологія, а особливо її розділ — генетика. Необхідно, щоб рослини або домашні тварини в біологічному розумінні були здатними продуктивно відгукуватись на нові технічні можливості. Це досягається в результаті органічного поєднання технічних і біологічних наук.

Таким чином, за останні приблизно 20 років відбулися незначні зміни у наявності сільськогосподарської техніки. Це пояснюється тим, що розвинуті регіони вже відносно достатньо насичені технікою, а бідні регіони обмежені у можливостях фінансування сільського господарства.

Крім того, існує різниця в кількості техніки, яка використовується в господарствах Європи і Північної Америки. Це випливає з особливостей землеробства: в Європі ферми, як правило менші за розміром, а тому в них використовується менш потужна техніка.

Особливістю використання машин у сільськогосподарському виробництві порівняно з промисловістю є те, що збільшення кількості їх не призводить до збільшення продукції, а лише впливають на середовище, в якому знаходяться рослини і тварини, і замінюють працю людини.

Основним напрямком використання машин у сільському господарстві є комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів, що означає перехід до індустріальних технологій.

Збереження ручної праці в будь — якій ланці виробничого процесу значно знижує продуктивність праці.

У сільському господарстві все більше використовуються самохідні машини трьох типів:

• один — для підготовки ґрунту для сівби і хімізації;
• другий — для збирання врожаю;
• третій — спеціалізовані транспортні засоби підвищеної прохідності.

У тваринництві набирає розвитку спеціалізована тваринницька ферма, яка не є чим іншим, як промисловим підприємством, на якому всі процеси максимально автоматизовані. У зв'язку з цим усе більше уваги приділяється етології — науці про поведінку тварин (1977 р. К. Лауренс отримав Нобелівську премію за праці з етології). Необхідно як найбільше знати про відносини тварин у середовищі, щоб забезпечити їм найкраще самопочуття, що допомагає збільшити продуктивність тварин.

Особливі тенденції в удосконаленні конструкцій машин такі:

• збільшення одиничної потужності машин, підвищення рівня на-дійності експлуатації їх, зменшення габаритів машин (мінімізація),
• зменшення витрат пального, повна автоматизація роботи тракторів;
• сівалка перетворюється в машину, яка одночасно з висівом насіння розкидає гербіциди і мінеральні добрива, дозує різноманітні активні речовини з точністю до міліграма і доправляє їх туди, де вони діють, не забруднюючи довкілля.

Основні напрямки розвитку хімізації сільського господарства такі:

• підвищення якості мінеральних добрив, більш широке вико-ристання мікроелементів, високоефективних засобів захисту рослин, більш рівномірне використання добрив у процесі вирощування різних культур,
• задоволення потреб сільського господарства в гербіцидах,
• вапняних матеріалах,
• збільшення виробництва консервантів кормів,
• створення умов для більш повного і раціонального використання органічних та інших добрив,
• розвиток матеріально — технічної бази хімізації.

У перспективі все більшого значення набуває поєднання методів біологічного та біохімічного захисту, виведення сортів рослин з підвищеною опірністю. Охорона рослин має будуватися на основі біокарти, що дає можливість за допомогою хімічних засобів впливати не тільки на рослини в цілому, але і на носіїв генів. У результаті це не тільки справляє благодійний вплив на рослини, але й змінює їхні властивості.