1.3. Понятійний апарат курсу, зміст основних економічних категорій та законів, їх об’єктивний характер

Розвиток природи і суспільства характеризується наявністю багатоманітних та стабільних зв’язків ізалежностей, які є проявом дії різних сил. Найбільш загальні та суттєві взаємозв’язки і залежності між явищами та процесами в природі і суспільстві називаються законами.

Закони відображають причинно-наслідкові зв’язки, тобто такі, коли залежності між причиною і наслідком однозначні, взаємодія різних сил (продуктивних і деструктивних) призводить до цілком імовірного наслідку, про який суспільству вже відомо або ще не відомо, якщо знання про сукупність взаємодіючих сил недостатні.

У економічній науці термін “закон” використовується у випадках, коли встановлено істотні, тобто найбільш суттєві (глибинні) залежності між дією різноманітних сил та економічними наслідками їх взаємодії. Економічні закони відображають найзагальніші та стабільні зв’язки у сфері виробничих відносин – у процесі суспільно корисної діяльності.

Економічні закони – це необхідні та стійкі залежності між економічними явищами в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг.

Закономірність, як і закон, відображає стійкі причинно-наслідкові зв’язки, однак не однозначну залежність, а імовірнісну. Тобто наслідок дії різноманітних сил є передбачуваним, але точність такого передбачення матиме відхилення від реального.

Економічні закони і закономірності є відображенням сталих зв’язків та залежностей між взаємодіючими силами і тому є необхідним теоретико-методологічним підґрунтям для вирішення практичних завдань. Знання та практичне застосування законів і закономірностей у господарській діяльності дозволяє раціонально використовувати природно-ресурсний потенціал регіонів, оптимізувати економічну діяльність на національному та регіональному рівнях.

За допомогою використання науково обґрунтованих принципів при вирішенні конкретних питань господарської діяльності реалізуються економічні закони і закономірності.

Розробка принципів, визначення їх змісту базується на законах і закономірностях розвитку економічних систем країни чи регіонів з урахуванням дії конкретних факторів.

Фактори поділяються на такі групи: природно-ресурсні, демоекономічні, соціально-економічні, геополітичні та ін. Фактори визначають кількісні та якісні характеристики видів господарської діяльності, впливають на її обсяги і напрями, визначення соціальних пріоритетів, є конкретним інструментом вирішення економічних завдань. Об’єктивна і всебічна оцінка дії факторів у кожному регіоні визначає специфіку функціонування його економічної системи.

Закони, закономірності, принципи і фактори завжди є об’єктивними, тобто відображають об’єктивну реальність.

У сучасному суспільстві на формування і розвиток продуктивних сил найбільший вплив чинять такі загальні економічні закони:

• сталого розвитку продуктивних сил;
• зростання продуктивності праці;
• територіального поділу праці;
• економії робочого часу;
• суспільного поділу праці;
• концентрації виробництва;
• комплексного розвитку;
• адекватності виробничих відносин характеру й рівню розвитку продуктивних сил.

При цьому все більшу роль відіграє закон сталого розвитку продуктивних сил, як такий, що визначає стратегічний напрямок досягнення комплексного розвитку економічної, соціальної і екологічної складових регіональної господарської системи. Стратегія сталого розвитку базується на концепції екологізації та соціальної спрямованості суспільних відносин.