1.7. Основні проблеми і напрями подальшого розвитку та вдосконалення розміщення продуктивних сил в Україні

Світовий досвід свідчить, що країни, які постійно забезпечують підвищення продуктивної сили чинників національного виробництва, оптимально і збалансовано розташовують їх на власній території, неминуче отримують високий виробничий, економічний і соціальний ефект. З ним пов’язані основні принципи функціонування сучасної ринкової економічної системи:

• виробляти продукт, кількість, структура і темпи збільшення якого задовольнятимуть потреби суспільства загалом і всіх його верств зокрема;
• досягати зростання виробництва продукту за рахунок переважаючого підвищення продуктивної сили задіяних чинників виробництва, що забезпечуватиме зменшення затрат на одиницю виробленого та всього продукту, тобто його ефективність;
• створювати високопродуктивне і високоефективне виробництво для забезпечення умов соціального захисту верств суспільства, які не зайняті у сферах економіки і не мають доходів.

Природоресурсні багатства України, її населення і трудові ресурси, а також особливості розміщення продуктивних сил окремих регіонів досліджено досить фундаментально. Актуальні проблеми регіонального розвитку досліджують науковці Ради з вивчення продуктивних сил України, що функціонує в системі Національної академії наук України. Останнім часом виникають нові, раніше не досліджувані проблеми.

По-перше, за останні роки істотно посилилися протиріччя між існуючою територіально-галузевою структурою господарського комплексу України та необхідністю створення висококонкурентної економіки з високою продуктивністю праці та гнучкою організацією виробництва. В Україні значного розвитку набули деякі базові галузі важкої промисловості, обсяги виробництва яких значно перевищують власні потреби. Разом з тим розвиток галузей споживчого сектору економіки та соціальної інфраструктури не відповідає реальним потребам населення. У зв’язку з цим постає завдання структурної трансформації господарських комплексів регіонів через зміни у розміщенні продуктивних сил, встановлення оптимальних галузевих і територіальних пропорцій виробництва.

По-друге, спостерігається суттєва невідповідність між сформованим у попередні роки значним економічним потенціалом окремих галузей і комплексів та неефективним його використанням у сучасних умовах господарювання, коли, по суті, відбувається руйнація раніше створеного виробничого і науково-технічного потенціалу. ситуація є реальною загрозою для економічної безпеки держави.

По-третє, нераціональне розміщення промислового виробництва, галузей соціальної сфери, а також відсутність дієвого механізму підтримки нових форм господарювання призвели до порушення процесів відтворення головної продуктивної сили – людини. Відтік висококваліфікованих спеціалістів з реального сектору економіки не може не позначитися в подальшому на рівні розвитку продуктивних сил країни.

По-четверте, інтеграція України в світовий економічний простір та розширення всього спектра зовнішньоекономічних зв’язків потребує розвитку принципово нових форм територіальної організації продуктивних сил, які б дозволили подолати високий рівень залежності від імпорту, вдосконалити структуру експорту, досягти високої конкурентоспроможності продукції вітчизняних товаро-виробників на зовнішньому і внутрішньому ринках.

Вищезазначені проблеми обумовлюють дуже складні завдання, які постають перед розміщенням продуктивних сил як важливою галуззю економічної науки. Першорядне з них полягає в обґрунтуванні оптимального розміщення продуктивних сил з точки зору врахування усіх передумов і факторів, що сприяють розвитку спеціалізації господарства, її відповідності ринковій кон’юнктурі, задоволенню соціально-економічних потреб населення та його екологічній безпеці, розвитку міжрегіональних економічних зв’язків.