8.5. Етапи та механізми реалізації державної регіональної економічної політики.

Згідно з концептуальними засадами державної регіональної економічної політики, реалізація відповідних заходів передбачає поетапне досягнення її цілей та завдань.

Перший етап (2000-2001 роки):

створення Центрального органу виконавчої влади з питань регіональної політики;
розробка і внесення змін до існуючої нормативної бази щодо визначення функцій і розмежування повноважень центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого само-врядування;
розробка методики фінансового вирівнювання регіонів;
створення Національного і територіальних агентств регіональ-ного розвитку;
розробка мінімальних державних соціальних стандартів;
розробка середньо- і довгострокових прогнозів ресурсного забезпечення економіки України з урахуванням регіональних особливостей; стимулювання створення ареалів та зон економічного зростання в регіонах;
формування інфраструктури регіональних і міжрегіональних аграрних ринків: товарних бірж, оптових ринків, агроторгових домів, аукціонів, ярмарків, заготівельних кооперативів, підприємств фірмової торгівлі;
створення фондів фінансового вирівнювання на центральному та регіональному рівнях;
розробка нормативно-правової бази визначення депресивних і проблемних регіонів та умов надання їм державної підтримки;
запровадження нової моделі організації місцевих органів виконавчої влади;
перехід до формування збалансованих бюджетів усіх рівнів на реальній доходній базі та оптимізованих видатках;
упорядкування територіальних громад, підвищення їх економічної, фінансової та владної дієздатності;
запровадження системи комунальних запозичень;
створення інститутів і механізмів забезпечення взаємного представництва центральних та регіональних органів влади;
визначення регіональних розмірів соціальних виплат з урахуванням демографічної, галузевої і цінової кон’юнктури та створення єдиної бази даних отримувачів соціальної допомоги;
створення нового економічного механізму взаємодії державних органів влади різних рівнів, органів місцевого самоврядування і природокористувачів, включення екологічних вимог у процедуру регіональних управлінських рішень;
організація державного і громадського контролю за виконанням регіональних соціальних програм, ефективним використанням фінансових ресурсів;
реорганізація діючої системи соціального захисту, усунення дублювання функцій соціальної підтримки органами публічної влади різних рівнів, надання усіх видів допомоги в регіонах та територіальних громадах;
врегулювання питань комунальної власності, державної підтримки розвитку місцевого самоврядування, порядку утворення та діяльності органів самоорганізації населення;
утворення Всеукраїнського об’єднання органів місцевого самоврядування;
розробка концепції перспективного розвитку малих міст України.

Другий етап (2002–2004 роки):

формування інтегрованих регіональних та міжрегіональних територіально-господарських утворень: фінансово-промислових груп, консорціумів, холдінгів, корпорацій, технополісів тощо;
розробка нормативно-правової бази щодо взаємодії регіонів України з регіонами країн Європейського Союзу;
запровадження системи фінансового вирівнювання на основі прозорих і об’єктивних критеріїв та показників;
створення міжнародних регіонів економічного співробітництва, запровадження особливого режиму транскордонної кооперації шляхом надання відповідних повноважень органам регіонального управління та місцевого самоврядування;
завершення передачі державного майна, включаючи об’єкти соціально-культурної сфери, до складу комунальної власності та його розмежування між рівнями регіонального управління та місцевого самоврядування;
запровадження програмного підходу до формування державного та місцевих бюджетів у галузях освіти, охорони здоров’я, соціального захисту і культури;
остаточний перехід на казначейське виконання місцевих бюджетів;
створення системи адміністративних судів як інструменту забезпечення законності у сфері державного управління та захисту прав і свобод громадян, врегулювання окремим Адміністративно-процесуальним кодексом, процедури розгляду справ з цих питань;
формування та законодавче врегулювання служби в органах місцевого самоврядування;
розвиток співробітництва асоціацій та об’єднань місцевих регіональних влад з відповідними об’єднаннями зарубіжних країн.

Третій етап (2005–2010 роки):

розробка методологічного та нормативно-правового забезпе-чення щодо реформи адміністративно-територіального устрою України;
трансформація адміністративно-територіальної одиниці середньої (район) та вищої (область) ланки ад-міністративно-територіального устрою на основні збереження його конституційної триланкової структури;
відкриття зелених коридорів та формування спільної екологічної мережі з країнами Європейського Союзу та Російської Федерації;
законодавче врегулювання міграційних процесів і проблем зайнятості прикордонних областей;
розробка міжрегіональних інвестиційних соціальних проектів і створення міжрегіональних бюджетів розвитку;
підвищення забезпеченості населення озелененими територіями, доведення природних комплексів регіонів до рівня, що забезпечує виконання рекреаційних та середовищерегулювальних функцій на урбанізованих територіях;
створення економічних і нормативно-правових передумов реалізації основних принципів сталого розвитку в регіонах;
запровадження державних і регіональних інформаційних систем щодо стану потенціалу і потреб регіону.

Для практичного здійснення регіональної економічної політики необхідно створити відповідний механізм.

Механізм регіональної економічної політики включає:

1. Розробку і практичне впровадження регіональних програм та планів соціально-економічного розвитку регіонів, які можуть складатися для певної групи регіонів, окремого регіону, або певної території всередині регіону.

2. Використання економічних методів, а саме: державного інвестування, створення спеціальних фондів для фінансування регіональних програм, залучення іноземного та приватного капіталів, пільгове кредитування і оподаткування, стимулювання терито-ріального розвитку за допомогою іноземних коштів.

Ключовим питанням у механізмі регіональної політики є формування і розподіл фінансових ресурсів міждержавними і місцевими бюджетами. При цьому мають бути визначені оптимальні пропорції між центральними і місцевими органами фінансування відповідних економічних програм. Важливу роль в стимулюванні економічного розвитку регіонів повинні відігравати позабюджетні фонди, а саме: фонд сприяння підприємництву, фонд соціального захисту населення та ін. Їх формування повинно здійснюватись за рахунок місцевих лотерей, випуску місцевих облігацій, приватизації комунального майна тощо.

У механізмі реалізації регіональної економічної політики важливу роль мають відігравати заходи, які спрямовані на формування та розвиток місцевих та регіональних ринків праці, товарів і послуг, цінних паперів тощо, тобто фінансово-економічні важелі розвитку.