8.6. Специфіка регіональних програм сталого розвитку.
В умовах транзитивної економіки окремі регіони розробляють власні моделі поведінки стосовно шляхів і методів переходу до сталого розвитку.
Цілям збалансованого регіонального розвитку найбільше відповідають програми регіонального соціально-економічного й екологічного розвитку, відомі як програми сталого розвитку. Такі програми розраховані на середній термін і передбачають поетапну реалізацію цілей переходу на засади сталого розвитку.
На думку В. Лексина, програма – це спеціально розроблений документ для вирішення доведеної пріоритетної регіональної проблеми, комплекс заходів нормативно-правового, політичного, економічного, фінансового, соціального, екологічного, виробничого, дослідницького, інформаційного та іншого характеру, вишикуваних у певній послідовності й узгоджених за ресурсами, виконавцями і термінами виконання.
Серед форм реалізації регіональної політики особливе місце займає розробка і реалізація регіональних цільових програм соціально-економічного розвитку регіонів. Перелік таких цільових програм має визначатися при підготовці загальнодержавних концепцій і програм на середньострокову та довгострокову перспективу і входити як складова частина до цих документів. Врахування регіонального аспекту має стати необхідною ланкою у проведенні політики структурної перебудови економіки, екологізації виробництва.
Розрізняють такі види регіональних програм: міждержавні, державні, власне регіональні та комплексні.
Регіональні програми формуються і реалізуються на рівні областей, районів, міст і витікають із загальнодержавних і територіальних інтересів.
Регіональні програми відрізняються невеликими, порівняно з державними програмами, обсягами робіт і ресурсних затрат, мають цільову спрямованість, точну адресу, конкретне обмеження часових інтервалів і координуються з загальнодержавною концепцією регіонального розвитку і регіональної політики України.
Програми одного регіону погоджуються з системою аналогічних і зв’язаних програм суміжних територій.
Основними завданнями регіональних програм є:
- вирівнювання міжрайонних відмінностей за показниками економічного, соціального і науково-технічного розвитку;
- формування оптимальної територіальної та галузевої структури економіки;
- збалансоване (бездефіцитне) регіональне господарювання в умовах ринку;
- максимально повне й ефективне використання природних, матеріальних і трудових ресурсів регіону;
- розвиток виробництв і сфер відповідно до державної селективної структурної політики;
- охорона довкілля;
- подолання наслідків стихійних лих і техногенних аварій;
- формування інфраструктури інформаційного забезпечення органів управління і господарюючих суб’єктів;
- духовне відродження регіонів, збереження їх історичної спадщини, зміцнення культурного потенціалу, стабілізація суспільно-політичного і правового стану.
Склад і структура комплексної програми соціально-економічного розвитку регіону є перелік розділів, які відображають змістовну і функціональну характеристики прийнятого до реалізації програмного проекту, в саме:
- аналіз і оцінка соціально-економічної ситуації регіону (дається опис соціально-економічної ситуації та її наслідків для регіону і виділяються пріоритетні проблеми, які підлягають вирішенню на програмній основі);
- оцінка природних ресурсів і стану навколишнього середовища (характеризуються наявні в регіоні різні види природних ресурсів, їх кількісний стан, можливості використання для цілей регіону та вивозу за його межі; розглядається екологічна ситуація в регіоні та заходи щодо її оздоровлення; виділяються пріоритетні проблеми);
- стан демографічної ситуації та ринку праці в регіоні;
- концепція соціально-економічного розвитку регіону (виконаний попередньо аналіз соціально-економічного розвитку регіону дає уяву про сучасні масштаби і структуру господарства регіону, його матеріально-виробничу базу, виявлені диспропорції в економіці, прогноз чисельності трудових ресурсів і можливостей використання природно-ресурсного потенціалу, що дозволяє з урахуванням тенденцій технічного прогресу і поставлених перед регіоном господарських завдань виробити і сформулювати концепцію соціально-економічного розвитку регіону;
- основні цільові підпрограми (на прикладі Рівненської області), які можуть формуватися за цільовою, функціональною і проблемною ознакою.
Основні підпрограми для Волинської області:
- лісопромисловий комплекс;
- агропромисловий комплекс;
- рекреаційний комплекс;
- будівельний комплекс;
- соціальний комплекс;
- основні напрями вирішення економічних проблем.
У кожній з цих підпрограм визначається мета і завдання, кінцеві результати, а кожен програмний захід оцінюється кількісними й якісними показниками;
- механізм виконання програми (визначається комплекс заходів, економічних важелів, які забезпечують вирішення проблеми; розробляється прогнозна модель програми);
- ресурсне забезпечення програми (містить розрахунки майбутніх затрат: фінансових – за джерелами надходження; матеріальних – за видами продукції; природних умов і ресурсів – за земельними, водними, лісовими, паливно-енергетичними, кліматичними, мінерально-сировинними; трудових ресурсів – за професійно-кваліфікаційними ознаками; інформаційних – за видами);
- координація програмних заходів (узгодження дій усіх організацій, які беруть участь у здійсненні програми);
- оцінка економічної ефективності здійснення програми;
- організація, форми і методи управління програмою.
Вищезазначені розділи програми містять необхідні обгрунтування, пояснення та формуються на весь період реалізації програми.
Разом із цільовими програмами розвитку регіонів і галузей із частковим державним фінансуванням повинні використовуватися такі форми:
- участь держави у високоефективних інвестиційних проектах регіонів з використанням конкурсної та контрактної систем їх реалізації; обгрунтованих обсягів замовлень на поставку продукції для загальнодержавних потреб та їх ефективне розміщення;
- визначення освоєння і переробка стратегічних природних ресурсів;
- підтримка наукомістких виробництв, розвиток прогресивних економічних і екологічно безпечних технологій;
- сприяння активізації міжнародних економічних зв’язків регіонів України;
- створення умов для формування вільних економічних зон і технополісів у регіонах, які мають високий науковий і кадровий потенціал, а також розвинуту інфраструктуру.