3.1. Економічне районування. Визначення економічного району, його головні ознаки.

Відмінності між природними умовами і ресурсами – одна з причин територіального поділу праці, який впливає на виробництво не безпосередньо, а через виробничі відносини.

Територіальний поділ праці – об’єктивний незворотний процес виробничої спеціалізації економічних районів і формування міжрайонної кооперації, обміну спеціалізованою продукцією і послугами. Просторовий поділ суспільної праці зумовлений економічними, соціальними, природними, національно-історичними особливостями різних територій і їх географічним положенням і є одним з факторів підвищення продуктивності суспільної праці.

Територіальний поділ праці виявляється насамперед у виробничій спеціалізації економічних районів, у розвитку в кожному з них тих чи інших галузей виробництва, які орієнтуються на вивезення за межі району значної частини продукції. Спеціалізація економічних районів має спільні риси зі спеціалізацією промислових чи сільськогосподарських підприємств.

Економічний район – економічно цілісна частина території країни, якій властива спеціалізація і комплексність господарства.

Економічні райони – це територіальні виробничі системи, які мають певні спільні ознаки.

Ознаки моноадміністративного економічного району:

• спільність території;
• однорідність природи, господарства і культури;
• єдиний управлінський орган;
• власний бюджет;
• спеціалізація і структура виробництва.

Ознаки поліадміністративного економічного району:

• спільність території;
• наявність територіально-виробничого комплексу;
• соціально-економічне тяжіння території до центру району;
• природні ресурси;
• внутрірайонний поділ праці;
• галузева районотворча роль і виробничий профіль району;
• галузевий міжрайонний обмін.