3.8 Міське і сільське населення.

3міни в динаміці загальної чисельності населення визначаються змінами у розміщенні міського і сільського населення. Розміщення міського і сільського населення має істотний вплив на раціональне розміщення та оптимальний розвиток продуктивних сил.

Якщо на початку XX століття в Україні переважало сільське населення – близько 82% всього населення, то нині майже 70% її населення мешкає в місті. Аналіз статистичних даних свідчить, що міське населення протягом значного історичного періоду мало стійку тенденцію до зростання. Лише за період 2001–2011 рр. його приріст складав 1,5 млн осіб або 6,4%. За цей період зросла і питома вага міського населення – з 66,3% в 2001 р. до 68,7% на початок 2011р.

На 1 січня 1929 року в Україні нараховувалося 448 міст, зокрема 169 обласного підпорядкування, 897 селищ міського типу та понад 28775 сіл. У міських поселеннях, які становлять менш ніж 5% всіх населених пунктів України, зосереджено більш як 2/3 населення країни. У цілому міста становлять лише третину міських поселень України, але в них проживає близько 90% всього міського населення. При цьому основна його частина припадає на великі і найбільші міста.

Найбільше міст зосереджено в Західній економічній зоні – 210 (47% усіх міст України), проте в них проживає тільки 36,1% міського населення країни. Навпаки, у Східній економічній зоні – 183 міста (41%), проте в них проживає майже половина всіх городян (49,3%). У Південній економічній зоні України зосереджено понад 11% міст і 14% міського населення держави.

Крім того, більшість міських жителів проживає у так званих селищах міського типу. Це проміжна ланка поселень між містом і селом. Ці поселення розміщуються навколо промислових підприємств, залізничних вузлів, курортів чи санаторіїв і мають дві і більше тисяч мешканців, переважно робітників і службовців та членів їхніх сімей.

Найпоширеніші селища міського типу – індустріальні, що характерно для Східної економічної зони, та мішаного типу (адміністративно-агропромислові) – в Західній економічній зоні; курортні ж найбільш характерні для Південної економічної зони, а також у регіоні, що прилягає до зони Українських Карпат.

В Україні виділяють такі типи міських поселень: малі(до 50 тис. осіб), середні (50-100 тис. осіб), великі (100-500 тис. осіб), дуже велиуі (500-1000 тис. осіб), міста мільйонери (понад 1000 тис. осіб).

Найчисленніша група – це малі міста (куди належать селища міського типу). Із загальної кількості міст (1356) на цю групу припадає 1247, тобто 92%, проте в них проживає всього 31,3% міського населення України. Відповідно середніх міст 55 (11% міського населення), великих – 40 і майже 25% міських жителів, дуже великих – 6 міст, у них – 11% мешканців. У п’ятьох містах-мільйонерах проживає 21,6% міського населення. Таким чином, у великих, дуже великих і містах-мільйонерах проживає 57,7% міського населення України.

Сільське населення України становило на початок 2011 р. 14336,9 тис. осіб. Така його чисельність та динаміка – це результат неоднозначних за характером процесів розселення людей протягом значного історичного періоду.

Аналіз статистичних даних за значний період часу дав змогу встановити довгострокову і стабільну тенденцію – постійне зменшення загальної чисельності сільського населення України. Так, лише за 1979–1985 рр. чисельність сільських жителів у країні зменшилась на 2,6 млн осіб або на 13,5%, за 1986–2001 рр. – на 1,4 млн осіб, а за 2002–2010 рр. ще на 1,5 млн осіб.

Сільське розселення. Питання сільського розселення дуже актуальне на сучасному етапі розвитку територіальної організації суспільства. Так, якщо його частка в 1913 р. становила 81% всього населення України, то в 1995 р. – тільки 32,0%. Чисельність сільського населення за цей самий період зменшилася в 1,7 рази. Сільське населення переважає ще у Вінницькій (53%), Закарпатській (61%), Івано-Франківській (56%), Рівненській (52%), Тернопільській (56%), Чернівецькій (57%) областях, тобто в західній частині України та на Поділлі, де промисловість розвивалася повільніше, ніж на сході нашої країни. Найменша частка сільського населення у Донецькій (10%), Луганській (14%), Дніпропетровській (16%), Харківській (21%) областях та ін.

За кількістю жителів села поділяють на малі (до 500 осіб) – 57,7%, середні (500–1000 осіб) – 22,4% і великі (понад 1000 осіб) – 19,9%. Переважна більшість сільського населення проживає у середніх і великих селах.

Територіальні відмінності сільського розселення, зумовлені природними умовами, суспільно-економічними відмінностями та історичним минулим, мають свої особливості у різних природних зонах і районах України. Так, на Поліссі, де сільськогосподарські угіддя мозаїчні, села здебільшого невеликі за людністю, хоча є відмінність між Правобережним і Лівобережним Поліссям. У Лісостепу густота сільського населення висока і багато сільських поселень, розміщених поблизу одне від одного; у Степу – зріджена мережа сільських поселень, розміщених біля водостоків при незначній густоті сільського населення.

Сільське розселення на сучасному етапі деградує (знелюднюється село). Слід зазначити і те, що в селах залишаються на постійному місці проживання, як правило, люди старшого віку (28%).

Сільське розселення України своєрідне у тій чи іншій місцевості. Це й зрозуміло, оскільки села перебувають у різних соціально-економічних та географічних умовах.