Планування в системі менеджменту аграрного підприємства.

План лекуії

1. Планування як вид управлінської діяльності.
2. План підприємства. Види планів.
3. Необхідність і обмеженість планування на підприємстві.
4. Особливості планування в сільському господарстві.

Ключові слова: планування, план, економічна мета, сутність та функції планування, план підприємства

1. Планування як вид управлінської діяльності.

Слово «план» походить від латинського planum – рівне місце, площина. Спочатку воно використовувалося для позначення малюнка або креслення, що характеризує певну ділянку площі. Потім його стали використовувати для опису проектів з системою взаємопов'язаних показників і розрахунків. Процес планування – це діяльність по складанню плану.

Планування існує в 2-ох видах:

1. як вид управлінської діяльності;
2. як наука.

Потрібно сказати, що спочатку планування мало повністю прикладний характер і розвивалося як вид діяльності підприємства. Наука планування виникла набагато пізніше. Ми розглянемо процес планування як вид управлінської діяльності, тобто діяльності, якою займаються керівники, менеджери та економістиплановики на підприємстві.

Початковим пунктом управління є формування та вибір мети, а за допомогою планування керівники підприємства прагнуть встановити основні напрямки зусиль, які забезпечують єдність мети всіх членів підприємства.

На сьогоднішній день основною метою існування більшості виробничих підприємств є економічна мета – продаж проведеної продукції на ринку і отримання прибутку.

Таким чином, основна мета планування – це встановлення взаємодії між всіма членами підприємства для виконання робіт, щоб у найбільш ефективний спосіб досягти поставленої економічної цілі.

Сутність планування полягає в обґрунтовуванні мети і способів їх досягнення на основі визначення комплексу задач, робіт, методів, способів і ресурсів всіх видів, необхідних для досягнення цієї мети, а так само встановлення взаємодії між ними.

Функція планування на підприємстві полягає в отриманні відповідей на такі питання:

1. В якому економічному стані підприємство знаходиться в даний час? (його слабкі та сильні сторони в таких областях як фінанси, маркетинг, трудові і матеріальні ресурси, виробництво і реалізація, щоб оцінити реальні можливості підприємства).
2. В якому напрямі хоче рухатися підприємство? (тобто підприємство намічає свою мету і визначає перешкоди в її досягненні: постачаль-ники, покупці, конкуренти, внутрішні причини самого підприємства).
3. Яким способом підприємство збирається досягти поставленої мети?

План підприємства. Види планів.

На основі поставлених задач, керівники підприємства і економісти розроб-ляють документ – план, в якому за допомогою економічних розрахунків визначають всі необхідні показники для досягнення мети. До показників плану відносять:

1. термін виконання (тобто, до якого часу повинен бути виконаний той або інший виробничий процес);
2. потреба в трудових, фінансових і матеріальних ресурсах;
3. терміни поставки устаткування, техніки і матеріалів;
4. терміни і способи реалізації готової продукції.

В плані повинні бути отриманий відповіді на такі питання:

• Що повинне бути зроблено?
• Коли це буде зроблено?
• Хто це робитиме?
• Що необхідне для цього?

На сьогоднішній день на підприємствах розробляються такі види планів:

• стратегічні (довгострокові, перспективні) – строком від 2-х до 10 і більше років;
• тактичні (середньострокові) – від 2-х літ до року //бізнес-план//;
• поточні – до року //річний виробничо-фінансовий план підприємства//;
• оперативні – на квартал, місяць, тиждень, день;
• функціональні – на кожний комплекс задач, робіт, виконуваних одним виробничим підрозділом.

Необхідність і обмеженість планування на підприємстві.

Необхідність планування на підприємстві визначається такими причинами:

1. Зростаюче значення часу /товари і послуги повинні бути наданий на ринок в строк/
2. Обмеженість ресурсів /розмір земельної площі, кормів, ПММ, енергоносії, вода не можуть бути збільшені автоматично, а ступінь їхнього використання повинен бути максимально можливим для даних умов/
3. Рентабельність капітальних вкладень і інвестицій /всі вкладення у виробництво обов'язково повинні бути прибутковими, а для цього їх використання повинне спланувати/.
4. Зростання ризику при реалізації мети підприємства /в плані передбачаються можливі види ризику і варіанти виходу з кризових ситуацій/.
5. Досягнення мети залежить від дій кожного учасника /план забезпечує єдність мети всіх членів підприємства/.
6. Безперервна зміна складу виконавців і керівництва /план забезпечує спадкоємність в роботі/.

План і планування націлені в майбутнє. Врахування всіх перерахованих чинників дає можливість уникнути труднощів, що передбачаються в ро-боті підприємства і допоможе його успішному функціонуванню на ринку.

Проте можливості планування на підприємстві обмежені рядом об'єктивних і суб'єктивних причин. До перших відносять:

1. невизначеність ринкового середовища /неможливо передбачати всі види ризиків на ринку/;
2. необхідність додаткових витрат на планування / витрати на штати, розробку нових проектів і т.д./;
3. масштаби діяльності підприємства /великі підприємства мають більші фінансові можливості для залучення кращих фахівців/.

Основні суб'єктивні причини це:

1. пріоритет короткострокових планів перед довгостроковими /що не дає можливості ширше поглянути на діяльність підприємства/;
2. слабкі навички управлінців в плануванні /керівники підприємств часто дуже спрощують проблему/;
3. природа особистості економіста-плановика /зворотна сторона пункту 2, плановики часто багато теоретизують відриваючись від практики/.

Особливості планування в сільському господарстві.

Планування в сільському господарстві має ряд особливостей. Найважливішими з них є залежність від погоднокліматичних умов і біологічних циклів рослин і тварин. Ці чинники враховуються при складанні плану. Крім перерахованих вони включають:

• технологічні /технічна оснащеність виробництва, бонітет ґрунтів/;
• технічні /необхідність використання широкого асортименту сезонної техніки, що збільшує витрати на виробництво/;
• екологічних /родючість грунтів не тільки економічний, але і екологічний чинник, що підтримує стан навколишнього середовища/;
• соціальні /необхідність соціального захисту людей пенсійного віку і малозабезпечених сімей, а так само обмеженість сфер додаткової трудової діяльності в сільській місцевості/;
• економічні /ефективність аграрного виробництва нижче, ніж промислового/;
• організаційні /необхідність засобів комунікації через великі відстані в сільській місцевості/.