Планування соціального розвитку в аграрному підприємстві.

План леуції:

1. Соціальна структура села та інформативна база планування соціа-льного розвитку підприємства
2. Основні розділи плану соціального розвитку
3. План підготовки кадрів і підвищення їх кваліфікації
4. Планування поліпшення умов праці і охорони здоров'я людей

Ключові слова: соціальна структура села, соціальний розвиток підприємства, план соціального розвитку підприємства, план підготовки кадрів, кваліфікація кадрів

Соціальна структура села та інформативна база планування соціального розвитку підприємства.

За останні 10 років в соціальній структурі українського села відбулися значні зміни. Можна виділити ряд чинників, які призвели до цих змін:

1. Переміщення значної частини земельних і трудових ресурсів, поголів'я тварин і птахів, технічних засобів з підприємств суспільного сектора в особисті господарства населення.
2. Виділився прошарок заможних верств селянського населення (близько 10 %), разом з тим, відбувається люмпенізація селян (приблизно 30 % населення).
3. Міграція сільського населення, особливо молоді в місто. А зараз, через складні економічні обставини відбувається зворотна міграція – з міста в село.
4. Сезонна міграція робочої сили як міського, так і сільського на період збирання врожаю або будівництва (особливо із західних районів України в південні).
5. «Маятникова міграція» міського населення в село або на дачі.

Мета соціального планування – зняття соціальної напруженості на селі за рахунок взаємодії всіх форм власності, а так само регулювання міграційних процесів. Для цього плануються заходи, які передбачають взаємодію між різними формами власності та верствами населення.

Наприклад, особисті підсобні господарства (ОПГ) населення на сьогоднішній день виробляють понад 60 % товарної продукції сільського господарства. Їх взаємодія з підприємствами суспільного сектора планується в перспективних і поточних планах по таких напрямках: - вирощування тварин і птахів за домовленістю з сільськогосподарським підприємством; - залучення техніки господарств населення для проведення польових робіт в господарствах суспільного сектора; - продаж населенню тварин, птахів, добрив, гербіцидів, ПММ; - участь с.-г. підприємств в будівництві і ремонті житлових будинків.

Основним інформативним джерелом при соціальному плануванні є соціологічне дослідження у вигляді анкет, інтерв'ю, опитів.

Порядок анкетування є наступним:

1. Насамперед вивчається суб'єктивний стан людей, мотивації, думки, відношення до виробничих питань на підприємстві.
2. Формується «робоча гіпотеза» про відношення до тих або інших питань і витікаючим з них наслідків.
3. Складається анкета з переліком питань, відповіді на які є нормативним матеріалом для складання плану соціального розвитку.
4. Після проведення анкетування, дані групуються, класифікуються, і проводиться їх системний аналіз.
5. Результати анкетування порівнюють з «робочою гіпотезою» і визначають достовірність даних.
6. На основі даних анкетування складають цільові програми соціального розвитку колективу.

Основні розділи плану соціального розвитку.

План соціального розвитку колективу є обов'язковим розділом річних і перспективних планів підприємства. Його розробляють на основі напрямів соціальної діяльності, передбачених законами України. Аграрні підприємства самостійно розробляють свої плани з урахуванням особливостей їх діяльності/

В плані соціального розвитку передбачається:

1. підготовка і підвищення кваліфікації працівників;
2. поліпшення умов праці і охорона здоров'я;
3. розвиток матеріально-технічної бази соціальної сфери;
4. забезпечення культурно-побутового обслуговування населення;
5. розвиток особистого підсобного господарства населення.

Соціальна програма повинна бути узлагоджена з такими розділами виробничо-фінансового плану як: «Впровадження досягнень науки і техніки», «Праця», «Фінансовий план». Координацію і узгодження планів здійснюють місцеві поради.

План підготовки кадрів і підвищення їх кваліфікації.

Планування підготовки кадрів і підвищення їх кваліфікації ставить перед собою 2 такі мети:

1. забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами (виробничо-економічна мета);
2. створення умов для професійного зростання працівників, задоволення їхніх вимог до змісту праці (соціальна мета).

Планування підготовки кадрів і підвищення їх кваліфікації здійснюють в такій послідовності:

1. Проводять аналіз фактичного кількісного і якісного складу працівників і фахівців. Визначають кількість працівників, які не мають професійної підготовки, наявність вакантних посад керівників і фахівців, тих, у кого освіта не відповідає посаді та склад тих, працівни-ків, які бажають отримати певну освіту.
2. Порівнюють фактичну чисельність працівників певних професій з потребою в них. Виявляють можливість перекваліфікації фахівців тих професій, в яких виявлений надлишок, або потрібне підвищення кваліфікації.
3. Визначають кількість працівників, чия професійна підготовка може вестися безпосередньо в господарстві та тих, яким необхідно виїхати за територію господарства.
4. Визначають витрати на підготовку і перепідготовку кадрів. Сюди включається: оплата стипендій і пільг, оплата майстрам, які навчають безпосередньо на виробництві, оплата керівникам виробничої практики студентів, витрати на виготовлення технічних засобів нав-чання і таке інше.

Планування поліпшення умов праці і охорони здоров'я людей.

Сільськогосподарські підприємства планують наступні заходи по поліпшенню умов праці і охорони здоров'я:

• звільнення працівників, зайнятих важкою ручною працею і на шкідливих роботах;
• удосконалення режиму праці працівників;
• поліпшення санітарно-побутових умов праці;
• попередження виробничого травматизму, зниження професійних захворювань, поліпшення медичного обслуговування.

Ці заходи планують безпосередньо на виробничих підрозділах, а потім, з урахуванням фінансових можливостей підприємства, їх включають в річний план господарства.