Планування діяльності виробничих підрозділів і внутрішньогосподарський розрахунок.

План лекції

1. Основи планування діяльності виробничих підрозділів аграрного підприємства
2. Етапи планування розміру виробничих підрозділів і принципи внутрішньогосподарчого розрахунку
3. Комерційний розрахунок у виробничих підрозділах
4. Планування діяльності виробничих підрозділів

Ключові слова: аграрний підкомплекс, внутрішньогосподарський розрахунок, комерційний розрахунок, виробничий підрозділ

Основи планування діяльності виробничих підрозділів аграрного підприємства.

Виробництво у сільськогосподарських підприємствах розподіляється на ряд галузей (підкомплексів). В основі цього розподілу лежить характер продукції, яка виробляється в підприємстві, тобто рівень його спеціалізації. Серед економічних чинників, що впливають на формування підкомплексів – природно-кліматичні умови господарювання, споживацький попит, рівень механізації, електрифікації і хімізації, транспорт, віддаленість від центрів збуту продукції, забезпеченість трудовими ресурсами.

Наступний етап розподілу відбувається усередині господарських підкомплексів, які включають структурні ланки (виробничі підрозділи): бригади, ферми, гараж, ремонтна майстерня, переробні підприємства і т.д. Вони є безпосередніми виробниками продукції усередині підприємства. Від їх розумного розміщення і поєднання залежатиме ефективність роботи підприємства в цілому.

Внутрішньогосподарська спеціалізація аграрного підприємства – це раціональне розміщення виробництва окремих видів продукції або технологічних стадій в тих або інших підрозділах господарства, з урахуванням специфічних умов підрозділів.

Задача планування полягає в тому, щоб визначити раціональні розміри підрозділів і характер взаємозв'язку між ними.

Раціональне поєднання підкомплексів визначають по таких критеріях:

• щонайвища ефективність виробництва даного виду продукції;
• найповніше використання грунтово-кліматичних і економічних умов господарства;
• зниження сезонності використання робочої сили;
• використання відходів і побічної продукції одних підкомплексів іншими;
• прискорення грошового обороту господарства.

При плануванні проводять економічну оцінку різних рівнів спеціалізації підприємства за формулою:

Ес.п. = П/ (З т + Ке • Кв)

Де: Ес.п.- ефективність рівня спеціалізації підрозділу; Д П – приріст валової продукції, грн.; ДЗ – приріст поточних витрат, грн.; До – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень; Д Кв – приріст суми капітальних вкладень, грн.

Приклад: 200 гол. корів на МТФ –. проводять вал. продукції (молока і телят) на суму 350 тис.грн., поточні витрати складають 110 тис.грн., вартість будівлі ферми і устаткування складає 120 тис грн. К-т ефективності – 0,5

При збільшенні поголів'я до 400, вал. продукції буде вироблено на суму 700 тис. грн., поточні витрати складуть 220 тис.грн., сума капітальних вкладень –100 тис. грн.

1. Д П = 700 – 350 = 350 тис.грн;
2. Д З = 220 - 110 = 110 тис.грн.
3. Д Кв = 100 тис.грн.
4. Эi = 350/ (110 + 100 • 0,5) = 2,1 тобто ефективність виробництва зросте на 110 %.

Таким чином, планування діяльності виробничих підрозділів аграрного підприємства – це визначення такого їх складу, розміру і поєднання, який забезпечував би максимальне отримання прибутку в даних природно-економічних умовах.

Етапи планування розміру виробничих підрозділів і принципи внутрішньогосподарчого розрахунку.

Планування оптимального розміру підрозділів розбивається на ряд етапів:

1. За допомогою варіантного методу, сутність якого полягає в тому, що серед декількох варіантів розміру виробничого підрозділу (бригади, ферми) знаходять той, за яким витрати на виробництво продукції будуть мінімальними. До цих витрат відносять внутрібригадні (внутрифермські) і транспортні на 1 га посівної площі або на 1 гол. тварин. Ці витрати приймаються постійними величинами, а площа ріллі або поголів'я тварин – змінними.
2. Всі проведені розрахунки перевіряються показниками ефективності виробництва по наступних варіантах:
• витратами на одиницю продукції;
• розміром чистого доходу на одиницю площі (голову тварин);
• терміном окупності капітальних вкладень для ферми.
3. На прикладі кращого підприємства даного виробничого типу уточнюють розміри виробничих підрозділів, виробничу і організаційну структуру з урахуванням спеціалізації і організації земельної території господарства на перспективу.

Нагадаємо, що розрізняють загальногосподарський і внутрішньогосподарський розрахунок. Перший припускає вирішення питань діяльності підприємства як юридичної особи в цілому, другий служить продовженням першого всередині самого підприємства.

Внутрішньогосподарський розрахунок (ВР) – це система економічних взаємостосунків аграрного підприємства з своїми виробничими підрозділами. Задача ВР полягає в створенні умов для економії праці і засобів на основі матеріальної зацікавленості і відповідальності в кожному виробничому підрозділі.

Внутрішньогосподарський розрахунок існує на наступних принципах:

1. Виконання виробничих завдань і витримування витратного ліміту.
2. Оптимальне поєднання управляючої функції підприємства з самостійністю підрозділів.
3. Матеріальна і моральна зацікавленість працівників в підвищенні ефективності виробництва, а так само їх моральна і матеріальна відповідальність за виконання планових завдань.
4. Контроль керівництва підприємства за використанням виробничими підрозділами грошових коштів.
5. Створення керівництвом підприємства однакових умов для виробничої діяльності кожного виробничого підрозділу.

Комерційний розрахунок у виробничих підрозділах.

Плануванню внутрішньогосподарський розрахунок передає детальне вивчення ринку і договірних відносин між підприємствами–партнерами, і державою. Після систематизації матеріалу вибирається найкращий варіант і складається бізнес-план.

При введенні внутрішньогосподарського розрахуноку ВР розробляють Положення про внутрішньогосподарський розрахунок, яке доводять до всіх працівників і обговорюється на зборі колективів виробничих підрозділів, потім затверджується загальними зборами підприємства.

Потім керівництво підприємства разом з колективом підрозділу визначає його спеціалізацію, планове завдання по виробництву валової продукції, ліміти витрат, систему обліку і контролю, систему матеріального стимулювання. Підприємство забезпечує підрозділ необхідною технікою, трудовими ресурсами, визначає порядок використання проведеної продукції, здійснює зв'язки з державою і іншими підприємствами, капітальне будівництво та ін.

Виробничий підрозділ у свою чергу веде розрахунок кінцевих результатів, зіставляючи витрати і виручку від реалізації продукції, самостійно визначає які матеріали й устаткування потрібні йому для виробничого процесу.

Вся діяльність підрозділу, включаючи дослідження ринку, планування показників і виробничий процес до отримання прибутку називається комерційний розрахунок.

На основі державного замовлення і потреб самого підприємства в певному виді продукції між підприємством і його виробничим підрозділом складається договір підряду на виконання певного об'єму робіт або поставку продукції, зобов'язавши виплатити гроші за отриману продукцію. У свою чергу підрозділ орендує у підприємства землю, техніку, приміщення і т.д., виплачувавши за це орендну платню, при цьому складається договір оренди. Таким чином, між ними відбувається взаємозалік.

Зв'язки між госпрозрахунковими підрозділами відображають у виробничо-фінансовому плані підприємства, згідно «Положення про внутрішньогосподарський розрахунок». Для конкретизації, прямі зв'язки здійснюють на договірних умовах з вказівкою конкретних показників

Планування діяльності виробничих підрозділів.

Планування діяльності виробничих підрозділів включає ряд етапів:

1. На основі технологічних карт за останні 3-5 років визначають динаміку і рівень витрат на виробництво.
2. Визначають суму грошових надходжень, валовий і чистий дохід по підкомплексам, прибуток по господарству і виявляють чинники, що впливають на ці показники.
3. На основі проведеного аналізу виявляють резерви подальшого підвищення ефективності виробництва і недоліки діяльності, які необхідно усунути.
4. Отримані результати служать основою для складання планових завдань і уточнення або розробки технологічних карт по підкомплексам

До підрозділів у рослинництві доводять такі показники:

1. По виробництву – виробництво продукції, рівень матеріальних і експлуатаційних витрат, суму фонду оплати праці і доплат, площу посіву сільськогосподарських культур і їх врожайність;
2. По матеріальним витратам – насіння і посадочний матеріал, кількість і вартість добрив та пестицидів, ПММ, амортизаційні відрахування, витрати на поточний ремонт основних засобів, транспорт в кількості тонно-километрів (коне-днів), і їхні планову собівартість, вартість електроенергії.

В тваринництві планові завдання доводяться індивідуально до кожного працівника, а в молочному скотарстві – доведення плану отримання продукції від кожної корови.

З урахуванням завдань по кожній корові, складають завдання по групі тварин, а потім визначають виробництво молока за місяць, рік і т.д. Виробництво м'яса планують на основі середньодобових приростів по кожній віковій групі. В матеріальних витратах визначають витрати на корми, підстилку, медикаменти. Потім розраховують вартість валової продукції на 1 гривню витрат, на 1 людино-день, чистий дохід і рівень рентабельності.