Методологія планування.

План лекції:

1. Планування як наука. Предмет і об'єкт науки планування.
2. Основні принципи, стилі і методи планування.
3. Принцип системності.

Ключові слова: наука планування, предмет і об´єкт науки планування, принципи планування, принцип системності, стилі планування.

Планування як наука. Предмет і об'єкт науки планування

Планування існує у двох видах:

1. як вид управлінської діяльності;
2. 2 – як наука;

Спочатку планування мало повністю прикладний характер, воно розвивалось як вид діяльності підприємства. Наука планування оформилося в особливу галузь знань на початку ХХ століття. Обидва види тісно зв'язані між собою. Сьогодні ми розглянемо планування як науку і покажемо її взаємодію з системою менеджменту на підприємстві.

Як наука, планування є систематизованою областю знань про закономірності формування і функціонування різних господарських систем.

Предметом науки планування є комплекс заходів, за допомогою яких складаються відносини між учасниками виробничого процесу з приводу виконання підприємством своєї місії.

Об'єктом науки планування є діяльність підприємства за економічним, соціальним та екологічним напрямках, при цьому:

1. господарська (економічна) діяльність, направлена на отримання прибутку і задоволення соціальної мети;
2. соціальна діяльність забезпечує умови для відтворення фізичних сил працівника та реалізацію його інтересів;
3. екологічна діяльність, направлена на зниження негативної дії виробни-цтва на оточуючу середовище.

Планування як наука склалася набагато пізніше, ніж планування як управлінська діяльність. Спочатку були практично відпрацьовані основні способи і прийоми, які спиралися:

• по-перше – на особливості зовнішнього і внутрішнього економічного середовища підприємства (об'єктивні чинники);
• по-друге – на особливості мислення кожного окремого менеджера (суб'єктивні чинники).

При плануванні доводиться зважати як на об´єктивні чинники, так і на суб´єктивні, тому весь об'єм інформації про об'єкт планування привів до використовування тих або інших методів планування.

Необхідність зважати на об'єктивні чинники привела до створення принципів планування, а способи доведення задач плану до безпосереднього виконавця, до створення стилів планування. Вся сукупність принципів, стилів і методів, які використовуються при складанні плану, називаються методологією планування.

Основні принципи, стилі і методи планування.

Слово «принцип» - від латинської – “перший”, означає початок чого-небудь, основу будь-якої дії.

Об'єктивними причинами відпрацювання принципів планування є однакова мета існування підприємства та виконання одних і тих же ресурсів.

Ключовими принципами планування сучасного підприємства є:

1. Принцип єдності (системності) припускає вироблення єдиної стратегії для всіх підрозділів підприємства, визначення типу їх взаємодії, яка повинна бути зорієнтована на досягнення загальної мети.
2. Принцип участі означає, що в планову діяльність повинне максимально можливе число співробітників.
3. Принцип безперервності передбачає безперервне відстежування ситуації на ринку, зміна і пристосування планів до ринкового середовища.
4. Принцип гнучкості – в плані повинні бути наперед передбачений можливі зміни через несприятливі обставини, тому в плані передбачаються резерви (так звані «подушки безпеки»). Резерви повинні бути не дуже маленькими, не великими, щоб уникнути неточностей в плануванні і не ослабляти економіку підприємства.
5. Принцип точності – кожний план складають з тим ступенем точності, яка може бути можливий в умовах нестабільної роботи підприємства.
6. Принцип збалансованості – включає відповідність між потребою в ресурсах та їхньою наявністю.
7. Принцип оптимальності використання ресурсів – це вибір найефективнішого способу використання ресурсів на підприємстві.

Методи планування діляться на 2 групи за принципами дії і способом отримання інформації:

1. Інтуїтивне (експертне) планування і прогнозування.
2. Формалізоване планування.

Перша група методів відводить важливе місце досвіду і інтуїції менеджера, тобто суб'єкту управління колективу менеджерів). Інтуїтивне планування використовують якщо:

1. Об'єкт не піддається математичному опису (формалізації);
2. Відсутня достатньо представницька статистична вибірка;
3. Немає необхідних фінансів і кваліфікованих кадрів для проведення формалізованого планування;
4. Виникають екстремальні ситуації, коли потрібне ухвалення швидких рішень.

Формалізоване планування використовують, якщо об'єкт достатньо вивчений і піддається математичному опису.

Стилі планування:

1. Прогресивний («знизу – вгору»);
2. Ретроградний («зверху»);
3. Круговий ((1) + (2)).

Принцип системності в плануванні.

Один з найважливіших принципів – принцип єдності (системності) ми розглянемо більш детально.

Як було вже сказано, масштаби господарських задач, вирішуваних підприємством, достатньо складні і комплексні. Принцип системності в плану-ванні припускає вироблення єдиної стратегії для всіх підрозділів підприємства, визначення їх взаємозв'язку і поведінки, які повинні бути зосереджені на загальній меті. В даному випадку системою виступає аграрне підприємство.

Складність рішення задачі вимагає її розбиття на більш прості питання. Цей процес називається структуризацією, він може здійснюватися за допомогою:

А – дедуктивного підходу (рух від загального до особистого) й передбачає розчленіння й угрупування підприємства за типами підрозділів.

Б – індуктивний підхід (від особистого до загального) – визначення обсягів роботи окремих підрозділів, які зливаються в роботу всього підприємства в цілому.

Мета повинна бути послідовно розділена на більш дрібні цілі, більш дрібні задачі та нарешті окремі види робіт. Виходячи з цього повинні розподілятися наявні ресурси, фінанси, час.

Задача менеджера підприємства, враховуючи принцип єдності, складається в тому, щоб:

1. визначити всі види робіт, їхню послідовність та взаємозв'язки між ними, а також необхідні для їх виконання заходи та кошти;
2. ухвалити основні рішення щодо того, яким чином краще досягти мети, використовуючи наявні ресурси і можливості, визначити способи керівництва підлеглими.
3. визначити роботи, що виконуються паралельно, але не можуть використовувати одні і ті ж ресурси і кошти;
4. спланувати роботи, призначити людей для виконання та контролювати за послідовністю виконання й оптимальним використанням ресурсів.

Для досягнення цієї мети процес планування повинен включати такі етапи:

1. Аналіз потреби в плануванні і планах.
2. Формування задач планування.
3. Визначення критеріїв планування.
4. Перевірку фізичної економічної і фінансової можливості реалізації плану.
5. Розробку альтернатив.
6. Оптимізацію плану і вибір найкращого варіанту.